12 квітня – всесвітній День космонавтики і авіації

Збірник цікавих матеріалів до Дня космонавтики: статті, інтервю…


12 квітня – всесвітній День космонавтики і авіації.

 


Космос… і манна каша

Розмова Ю. О. Гагаріна з учнями, надрукована в газеті «Зірка» 9 квітня 1981

Цікаві матеріали до дня космонавтики

– Дорогі діти,- сказав Юрій Олексійович, звертаючись до присутніх,- мені дуже приємно зустрітися з вами, подивитись, як ви живете, чим займаєтесь, бачу, живете ви непогано, бадьорі всі, здорові… Ну, а тепер запитуйте мене про що хочете…

– Вам страшно було в космосі?

– Як ти думаєш? – відповідає запитанням на запитання Юрій Олексійович і відразу ж додає: – Звичайно, страшно. Там, у космосі, страшно було подумати, що відбувається за обшивкою корабля. Але ж і дома буває страшно, коли за вікном – блискавка, ллє дощ, бушує вітер. Весь секрет у тому, щоб перебороти страх, не думати про нього. Ось це, по-моєму, і є хоробрість.

– Всі діти хочуть бути схожими на вас. Скажіть, будь ласка, а хто ваш улюблений герой?

– Улюблених героїв у мене багато. Ще в дитинстві, як тільки почалася війна, я почув про подвиг Гастелло і, як усі тодішні хлопчаки, захоплювався ним. Моїми улюбленими героями завжди були Павка Корчагін і Василь Іванович Чапаєв, Олексій Маресьєв, Олександр Матросов та багато інших.

Один з хлопчиків звернувся з таким запитанням:
– Можна хлопцям битися?

– А навіщо? – запитав його Юрій Гагарін.

– Друзів захищати, якщо їх ображають, і себе теж,- відповів той.

– Бачиш, цим ти силу не покажеш. Силу свою покажеш, якщо переконаєш того, хто лізе з тобою битися. Сила слова сильніша від кулака…

– Чи багато ви займаєтесь спортом перед польотом?

– Багато, годин по три в день, не менше… Для мене, наприклад, ранкова гімнастика давно вже стала необхідністю. Не пам’ятаю випадку, щоб я знехтував нею. Із зимових видів спорту люблю лижі, ковзани, із літніх – легку атлетику і баскетбол. Баскетбол особливо подобається.

У всіх голосний сміх викликало запитання, з яким звернувся один першокласник. Ніскільки не знітившись, він сказав:

– Я теж, коли виросту, стану космонавтом. Яку кашу мені краще всього їсти: манну чи гречану?

– І манну, і гречану, і м’ясо, і цибулю – все потрібно їсти,- радить йому Юрій Олексійович.

– Як виробити в собі силу волі?

– Силу волі? Потрібно, наприклад, тобі щось зробити, а не хочеться. Але ти примусь себе. Адже воля – це вміння керувати собою, контролювати свої вчинки, здатність переборювати будь-які труднощі.


Про що я думав перед стартом. Юрій Гагарін

…Я лишився сам серед численних приладів. І тільки радіо зв’язувало мене з навколишнім світом.

Звичайно, я хвилювався – тільки робот не хвилювався б у такі хвилини і за таких обставин. Але разом з тим був переконаний, що політ закінчиться успішно, що нічого такого, чого б не передбачили наші вчені й техніки, не трапиться. Був упевнений в досконалості ракети, скафандра, приладів, зв’язку із Землею, якості їжі. Очевидно, і в мені були впевнені. Все це, разом узяте, й називається «готовністю до космічного польоту».

Про що я думав, сидячи в кріслі космічного корабля перед стартом?

Уже була перевірена техніка зв’язку. Лилась музика: друзі потурбувалися, щоб я не відчував самотності. Залишилося шістдесят хвилин вільного часу».

Ще не підрахована швидкість людської думки. А яку відстань може вона подолати за годину! Згадав про далекий-предалекий день, коли мені пов’язували піонерський галстук. Я узнав, що слово «піонер» означає «розвідник», «перший, хто прокладає дорогу». Шкода, що не всі ми зберігаємо до кінця днів своїх, як найдорожчу пам’ять, перший піонерський галстук…

Мені пощастило знову стати піонером, першою людиною, яка відірветься від Землі, яка подолає владу її тяжіння. З усіх найсміливіших людських мрій ця споконвіку і вважалася найфантастичнішою, нездійсненною.

Двигуни ракети були ввімкнені в 9 годин 07 хвилин. Одразу ж почали рости перевантаження. Мене буквально вдавило в крісло.. Як тільки «Восток» пробив щільні шари атмосфери, я побачив Землю. Корабель пролітав над широкою сибірською рікою. Чітко вирізнялися островки на ній і освітлені сонцем лісисті береги.

Але найкрасивішим над усе був обрій – різнобарвна, осяяна усіма кольорами райдуги смуга, що відділяла Землю у світлі сонячного проміння від чорного неба. Була помітна опуклість, округлість Землі. Здавалося, що вся вона оперезана ніжно-блакитним серпанком, який через бірюзовий, синій та фіолетовий переходить в синьо-чорний.

О 10 годині 25 хвилин автоматично був ввімкнутий гальмувальний пристрій. Корабель увійшов у щільні шари атмосфери. Крізь шторки, що прикривали ілюмінатори, я бачив багряний відблиск полум’я, яке шаленіло навколо корабля. Невагомість зникла, перевантаження знову притиснули мене до крісла. Вони збільшувалися й були сильніші, ніж при зльоті.

О 10 годині 55 хвилин, через 108 хвилин після старту, «Восток» благополучно опустився на поле колгоспу «Ленінський шлях» біля села Сміловки. У своєму жовтогарячому скафандрі я, напевно, виглядав дивно.

Перші земляни, жінка і дівчинка, боялися до мене підійти ближче. Це були Ганна Якимівна Тахтарова та її внучка Рита.

Потім з польового стану прибігли механізатори, ми обнялися, розцілувалися. За ті дві неповних години, які я провів у космосі, радіо донесло й сюди, і у всі кінці Землі звістку про запуск. Моє прізвище вже було відоме тим, хто мене зустрів.

«Восток» спустився в декількох десятках метрів від глибокого яру, в якому шумували весняні води. Корабель почорнів, обгорів, але тому здавався мені ще кращим і ріднішим, аніж до польоту.

ЮРІЙ ГАГАРІН. Льотчик-космонавт СРСР, Герой Радянського Союзу


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: