Ідеал краси – поняття відносне

Яку жінку можна вважати ідеальною? Як уявляли собі ідеальну жінку люди різних національностей в різні часи?


В епоху Середньовіччя, наприклад, еталоном краси був аскетичний тип зовнішності: худе обличчя, впалі щоки, величезні очі.

В епоху Відродження красивими здавалися дещо розповнілі жінки.


У Древній Греції ідеальним вважався спортивний тип із добре розвинутими м’язами.

Аристократи вважали красивими маленьких, витончених жінок.

Ідеал краси - поняття відносне

Дворянство надавало перевагу жінкам, непридатним до праці, із маленькими ручками, ніжками, тонкою талією, блідим обличчям, що вважалося ознакою слабкості, свідчило про недокрів’я.

Селяни ж в усі часи цінували жінку пишнотілу, здорову, «кров із молоком» – майбутню матір, трудівницю.
Іспанці, за свідченням Проспера Меріме (новела «Кармен»), вважали красивою жінку, що поєднує три деталі у дев’ятьох епітетах:

три чорні – очі, брови, вії;
три білі – шкіра, зуби, руки;
три червоні – губи, щоки, нігті;
три довгі – тулуб, волосся, руки;
три широкі – грудна клітка, чоло і відстань між бровами;
три маленькі – зуби, вуха, нігті;
три вузькі – рот, плечі, ступні;
три округлі – руки, торс, стегна;
три тонкі-пальці, волосся, губи.

Українські красуні, як відомо, неодмінно чорноброві, російські – русяві.

На Далекому Сході віддавали перевагу маленьким очам. Якось китайський посол сказав про імператрицю Єлизавету Петрівну, що вона полонила б геть усі чоловічі серця, якби в неї були трохи менші очі.

Японці у 17 столітті лякалися блакитних очей і рудого волосся голландців. Голландці ж казали, що японці, хоча і витончені, але зовсім некрасиві.

У Древній Мексиці в індійського племені майя основною ознакою краси вважалася косоокість. Досягалася вона у такий спосіб: до волосся маленьких дівчаток на рівні очей прив’язували кульки із каучуку, і дівчинка, стежачи за рухом кульок, косила очима.

Деякі народності Південної і Східної Азії, Нової Зеландії (малайці, бушмени, маорі) вважали красивими широкі, приплющені носи і робили все для того, щоб у дівчат були такі носи.

У Франції, аж до сучасності, нерідко витягували у дівчат носики. Піклуючись про їхню красу.

У Китаї дівчаткам бинтували ступні, щоб вони не росли, залишалися маленькими (15-20 см) – це вважалося основною ознакою краси.

У деяких народів Африки та Південної Азії вважалася красивою жінка, яка має довгу шию. Із цією метою дівчат вкладали у спеціальні ліжечка, із визначеного віку на шию надягали металеві кільця; поступово довжина шиї досягала 25-30 см. Якщо ж жінку викривали у подружній невірності, кільця знімали, відразу порушувався кровообіг і вона помирала.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: