Про дівчинку, яка всього боялась. Наталя Забіла

Вечоріє. Сутеніє.
А в кімнаті на вікні
Щось у темряві біліє —
Мабуть, яблучка смачні!
Мама яблучка купила,
Щоб Марійка їх поїла,
Щоб Марієчка мала
Здоровенькою була.
Гарні яблучка, помиті,
І солодкі, й соковиті.
Чом їх дівчинка не їсть?
Хто на це нам відповість?
А Марійка в цю хвилинку
Заглядає у щілинку —
Хоче яблучок вона,
Тільки темрява страшна!

Моя диня. Наталя Забіла

Моя диня. Наталя Забіла

Скопав я грядку сам-один
В городі біля тину.
Хотів зростить багато динь,
Зросла ж одна-єдина!

Черешні. Наталя Забіла

Черешні. Наталя Забіла

Черешні. Наталя Забіла В садку черешні вистигли, прозорі, золоті. Красуються на дереві у всіх на видноті. Злітаються горобчики до ягідок Читати далі

Ранок. Наталя Забіла

Ранок. Наталя Забіла

Сонце глянуло в кімнату,
зацвірінькали пташки:
– Годі спати!
Годі спати!
Прокидайтесь, малюки!..