Бабуня-трава. Андрій Малишко


Бабуня-трава, жовтокоса й тиха,
Глянула з-під снігу, а в небі сонцем.
Глянула вдруге — жайворон в’ється,
Молоточками дзвонить в синю тарілку
— Еге ж, виходьте, мої травенята,
Березень!

І висипали малі травенята
Рястом, проліском, білим роменом,
В луг, на подвір’я, попід ворота.
А чотири травки в глиняний горщик
Вскочили на підвіконня —
І заглядають в хату.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: