Біда. Іван Притика


На превеликий жаль, в наш край, в нашу Україну не раз приходила біда. Вірш Івана Притики вчителя історії із Києва так і називається «Біда».

Біда. Іван Притика

Рідна неня Україна

Умивається сльозами –

«Вчені» мужі, підлий атом

Чорну справу чинять з нами.

Туга щемна за красою,

Квітом, щедрістю ланів,

Сум на серці – не до співу,

Біль за дочок і синів.

Рід козацький перевівся,

Чашу лиха п’є сповна,

А колись же в битвах грізних

Зайдам голови стинав.

Гнучкошиї чин-лакузи

Все до цурки продали,

Відучили край любити,

Мову-квіт не вберегли.

Смерч лютує в синім небі,

Натискає смерть свій код –

І пливуть з димами в небуть

Рідна мова, край, народ.

Травень 1986 р.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: