Чобітки. Євген Бандуренко


Вірш про шанобливе ставлення до власних речей. Дуже повчально!

Чобітки. Євген Бандуренко

Батько справив Петрусеві
Чобітки,
Що вдягнув і танцюрист би
Залюбки.

Лиш суконкою злегенька
Проведи,
Як засяють і халяви
Й переди.

А які у них підбори,
А ранти!
Тільки, жаль, не вмів Петрусь їх
Берегти.

Йде зі школи він додому
Й не мина
Ні калюжі, ні баюри,
Ні багна.

Кожну банку з-під консервів
Приміча
І ганяє, і футболить,
Як м’яча.

Дома теж не доглядав їх
Аніяк.
Не помиє, не просушить,
Кине так.

Пролетіло, промайнуло
Тижнів з п’ять,
І новеньких чоботяток
Не впізнать.

Поруділи, зашкарубли
Від води
І халяви, й закаблуки,
Й переди.

От уже і дратва лізе,
І гвіздки,
От і геть пороззявлялись
Чобітки.

Ніби кажуть Петрусеві:
«Ай-я-яй!
Не хотів нас шанувати —
От і знай!»

(Євген Бандуренко)

Євген Бандуренко. Чобітки
Євген Бандуренко. Чобітки

Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: