Де ховається війна? В. Вішко


— Де ховається війна? —
Запитав онук у діда.
— Хто її, онучку, зна… —
Одне слово, дід не відав.

А ховається війна
Недалеко від людей.
Знав хлопчина, де вона,
І повів діда в музей.

Цілий день його водив,
Показав усе підряд.
Скільки там усяких див:
Мін, снарядів і гармат!

Є землянка, дот, багнет,
Танк, що якось уцілів,
А на дубі — кулемет,
Мов гніздо яких буслів.

Клекотали там «бусли»,
Аж здіймався ураган…
Показав онук малий
Діду «мінський казан».

Ой кипіло на вітрах
В «казані» тім від атак,
Що і досі бере жах.
— Ти боїшся, діду?
— Так.
Здивувавсь онук: — Постій,
Ти ж був мужній партизан…

— Слухай, любий друже мій, —
Дід зітхнув, тоді сказав:

— Бач, страшніше, як війна,
У житті нема біди.
Хай зостанеться вона
У музеї назавжди.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: