Дідів портрет. Платон Воронько


Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.

Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся:
– Все як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.

Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти! –
Вмить зібравсь Омельків рід:
– Справді, з баби вийшов дід!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: