І в Ясочки є грядка! Наталя Забіла


Ясоччина грядка. Наталя Забіла. Віршоване оповідання

Ранком сонце лине просто в хату,

промені лягають на поріг.

Вийшла Яся у садок гуляти,

де ще так недавно танув сніг.

А тепер — росте на гіллі листя,

горобці веселі цвірінчать,

і нової травки гострі списи

з-під трави торішньої стирчать.

Край паркану — що це роблять діти?

Скільки сміху, галасу й турбот!

Підійшла Ясюня подивитись:

— Це ж вони тут скопують город!

Сміх і галас:

— В мене будуть дині!

— В мене морква!

— В мене буряки!

А в того — гарбуз з смачним насінням,

і в’юнкий горох, і огірки…

А Ясюня ще така маленька,

наймолодша між усіх діток:

чорні очка, личко рожевеньке

і кругленька вся, як огірок.

Тягне Яся і собі лопатку,—

ой, яка ж велика та важка!

— Буде в мене теж маленька грядка,

як у всіх дітей із дитсадка!

І скопала грядку наша Яся,

не відстала від усіх діток,

їй, щоправда, допоміг Михасик,

та Роман, та Лесь, та Ігорьок…

— Ну, мала, яке ж тобі насіння?

А мала не знає, що й саджать?

Посадити б їй солодкі дині,

що під сонцем, як свинки, лежать?

Чи червону моркву? Чи салату?

Чи смачні зелені огірки?

Чи капусту — потім шаткувати?

Чи горошок, щоб зривать стручки?..

Узяла Ясюня по зернятку

й буряків, і моркви, й те, і те…

Ой, і буде ж у Ясюні грядка,

мабуть, краща, ніж у всіх дітей!

Йде робота радісна і спора,

веселіша за найкращу гру.

А весняне сонце лізе вгору,

і пече, й цілує дітвору.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: