Краса землі моєї. Ната Гончаренко


Краса землі моєї

Проникливо цвіте.

В тихесеньких лілеях

Мереживо святе.

У вишні зріє промінь

Марцевої жаги,

Викохуючи гомін

Медової доби.

Пшениця янтаріє,

Прийшла її пора,

Жарини сонце гріють,

Як маму дітвора.

Ось соняшник схиляє

Голівоньку палку.

Замріяно злітає

Лебедик на ставку.

Верба вплітає стрічку

У коси чепурні.

Синіє вітру річка

Лазурні літа дні.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: