Цей вірш Валентини Ксендзук називається «Лесин край». Проте, кожен, хто його прочитає, побачить і свій рідний край.
Лесин край. Валентина Ксендзук
Моя ти земле семикрила,
Яка ж в тобі магічна сила.
Терпляче серце, мудрі очі,
Уста калинові дівочі.
Яка душа в тобі завзята,
Прекрасними дітьми багата,
Лани, розсипані намистом,
Сади замріяні за містом.
Вербиченьки краса покірна,
Землі своїй довіку вірна,
В льоновім полі водограй,
Поліський мій лелечий рай.
Не розтоптали, не пригнули,
Твоєї волі не зітнули.
Розправ же крила, земле мила,
Напни-бо сонячні вітрила!
В очах твоїх не хочу суму.
Печалі в серці, гірку думу.
За щастя світле і за волю
Молити буду Бога й долю.