Максимкові листи. Богдан Чалий


Дочитайте до кінця! Вірш Богдана Чалого про винахідливого хлопчика Максимка, який дуже любить природу.

Максимкові листи. Богдан Чалий

Підростає син Максим,
Повний сонця, ласки.
Мчить дитинство поряд з ним
На вітрилах казки
Він гасає по степах,
По лісах, долинах.
Чуб кострищами пропах,
Попіл на колінах.

Він до школи навпрошки
Чимчикує вранці.
Стиглі яблука й книжки
Торохтять у ранці.

Скоро хлопцю вісім літ!
До такої дати
Іменинникові слід
Подарунка дати.

— Що б, Максиме, ти хотів?
Є ж якась потреба?
— Дай конвертів. Сто листів
Написати треба!

Максимкові листи. Богдан Чалий

— Зустрічав я диваків…
Хто ж ті адресати?
— Дітям всіх материків
Хочу написати.

Сто конвертів,— каже син,
Понесуть листи ці.
Сто листів у сто країн
Полетять, мов птиці!

У Сахару і в Малі,
На Цейлон і в Пловдив,
Де живуть братки малі,
Діти всіх народів.

І охоче сто хлоп’ят
Запакують в ящик,
І пришлють нам сто хлоп’ят
Саджанців найкращих.

Манго й бук,
непальський граб,
І бамбук зелений,
І могутній баобаб,
І канадські клени.

Посаджу я сто дерев,
Щоб весною й літом
Заспівали сто дерев
Листям розмаїтим.

З баобабом у рядку,
Мов під парасольку,
Українську, гомінку
Посаджу топольку.

(Богдан Чалий)


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: