Дуже цікавий віршик про хлопчика, який хотів, щоби йому дозволяли робити усе те, що робить тато. А ваші діти теж хочуть бути дуже самостійними? Для них цей вірш Платона Воронька.
Малий. Платон Воронько
О, татові добре –
Замажеться в сажу,
І мама нічого,
Нічого не скаже.
Води підігріє
І кличе: – Вмивайся.
А як я замажусь –
У дім не з’являйся.
Мій тато одягнеться,
Піде до парку,
А я лиш на вулицю –
Зразу і сварка:
– Ти сам не виходь,
Бо наїде машина!
А що я, не бачу?
Хіба я дитина?
Мені вже чотири,
Два тижні на п’ятий, –
Чого ж я не можу,
Як тато, гуляти?
А мама сміється:
– Не буду сваритись.
Внеси нам з криниці
Водички напитись.
– Хіба я дістану
Руками до зрубу?
– Тоді поклади
Це поліно у грубу.
– Та я те поліно
Й підняти не можу.
– Тоді ти полагодь
В саду огорожу.
– Там високо дуже
Прикріплена лата.
– Отож, мій малий,
Не рівняйся до тата.
