Навзаводи з зайчиком. В. Лебедова


Про зиму, дітей, зайчика. Вірш про зиму

Навзаводи з зайчиком. В. Лебедова

Як гарно злітать зимової пори

малими санками додолу з гори!

Мов вихор у вухах гуде та й гуде,

а зайчик за мною навзаводи йде.

Сніг білий врочисто сія на гілках,

мигочуть високі смереки в очах,

і грає на сонці льодистий жемчуг,

проміння встеляє м’ягесенький пух.

Я мчусь на гринджолах та й льотом стріли:

ой, зайчику-брате, спішись, дожени!

Бо лишишся ззаду моїх гринджолят, –

ого, не доженеш, не псуй ноженят!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: