Новорічні вірші для дітей. Юлія Хандожинська


Чудові, чарівні, веселі, дуже-дуже позитивні вірші про Діда Мороза, Снігуроньку, Сніговика, Новорічну ялинку та про приготування до свята Нового року від Юлії Хандожинської. Новорічні вірші для малят.

Новорічні вірші для дітей. Юлія Хандожинська

Дід Мороз. Юлія Хандожинська

Дід Мороз за ручку
Веде свою внучку.
Веде, де малята
Чекають на свято.

На спині у діда –
Великий мішок,
Вишитий морозом,
З золотих зірок.

А на рукавицях –
Веселі малюнки!
Вибиратимуть із дідом
Усім подарунки!

Невідомі у мішку
Є ще дивні речі!
Подарує внучка
Слухняній малечі!

 

***

Із пухнастої хмаринки
Сніг летів, мов із торбинки.
Засмутилися звірята:
“Як будемо святкувати?
Сніг летить, летить, летить,
Як його нам зупинить?
Скоро Новий рік прийде,
А сніжок мете й мете!”
Це все віхола почула,
Тихо вітерцю шепнула:
“Передай малим звірятам:
Буде, буде у них свято!
Бо ж яка тоді зима,
Коли снігу геть нема?”
Заспокоїлись звірята,
Взяли мітли і лопати,
Реготіли, сніг горнули
Навіть втоми не відчули!
Відчували, що дива
Подарує їм зима,
Що ялиночка чекає
І на свято всіх гукає!

 

* * *

Скоро-скоро вже ялинка
Засміється, мов жаринка,
Бо чекає дуже свят,
Поспішає до малят.

Прикрашатимуть ялинку
У дворі і у будинку,
І дорослі і малята,
Бо до всіх приходить свято.

 

* * *

Лісова стежинка
Вела до ялинки,
На ялинці угорі
Посміхались снігурі.
Посміхалися, літали
І на свято всіх гукали.
Лиш узимку так буває,
Що ялинка розквітає.

 

Ялинка. Юлія Хандожинська

Цілий рік чекала дивних свят,
Щоб прийти на свято до малят!
В темнім лісі сніги не стихали,
В білу шубу її вії одягали,
А під самий, самий Новий рік,
Зайці санки притягнули, як торік
До ялинки, щоб не заблукала
І на свято до малечі завітала.
Снігова красуня йшла, ступала,
Де малеча вже давно її чекала.
В кого кульки були, яблука, горіхи –
Прикрашали… Скільки було втіхи!
Хтось заліз на лавку під верхівку,
Ненароком хтось зламав маленьку гілку.
Хтось підплескував, ставав хтось на стілець,
Хтось дививсь, як у вікно б’є горобець.
Лиш ялинка тихо поглядала,
На малечу, яка так її втішала.

 

Сніговик. Юлія Хандожинська

Я – веселий сніговик!
І до снігу взимку звик!
Не сиджу ані хвилинки!
Забіг в гості до хмаринки,
А там снігу – ба… гора!
Ось це – справжня вже зима!
Я давай його штовхати
На подвір’я і на хати,
Щоб санчата всі дістали,
Щоб на лижі дружно стали,
Щоб ніхто не сумував,
В гості Новий рік чекав!

 

Сніг летів, летів, летів. Юлія Хандожинська

Сніг летів, летів, летів
І снігуроньку привів
До малечі на ялинку.
Достає вона торбинку,
Починає пригощати,
Подарунками вітати.

 

Подарунки діда Мороза. Юлія Хандожинська

Лісом, полем, долиною
З великою торбиною
Дід Мороз ішов у ліс,
Подарунки звірям ніс.

Зайченяті ніс морквину,
Лисці – нову кожушину,
Ведмежатам на гостину –
Підсолоджену малину.

Ось так свято, ось так свято!
Подаруночків багато!
Дід гостинці роздавав,
З Новим роком всіх вітав!

 

В білих шубенятах зайченята… Юлія Хандожинська

В білих шубах зайченята,
сіли швидко на санчата.
в лісі свято починалось,
чимало зайців зібралось.
В лапи брали всі лопати
сніг пухнастий відкидати,
бо красунечка зима
всі дороги замела.
Дід мороз вже на гостину,
з подарунків віз торбину.
Пританцьовували білі,
і кружляли в заметілі.

 

В очікуванні свята. Юлія Хандожинська

Вибіг з лісу вовк зубатий
І почав сову питати:
“Сіра, мудра голова,
Чи буде, скажи, зима?”
Сова нібито не чує,
Щось на дереві тупцює.
“Ти глуха, чи що? Не чуєш?
Чи ти в лісі не зимуєш?”
Вовк підстрибує, зазнався,
Дужче крикнуть намагався.
“Я ж тебе, сова, питаю!
То скажи!” “Вовче, не знаю!
Ха–ха-ха!” – сова гукає,
Одне око протирає.
“Ти чого кричиш, зубатий,
Сірий кожушок прим’ятий?
Ти за снігом сумував?
Чи ти зайця наздогнав?”
Тут вовчисько хнюпить носа,
Позирає вгору скоса:
“Просто хочеться вже свят,
Всіх побачити звірят.
І звичайно подарунків,
Що сховалися у клунку.”
“Що для цього ти зробив
Може дерево полив?
Чи звірятам допоміг?
Чи по ягоди побіг?”
Тут задумався вовчисько:
“Свято, справді, дуже близько!
Що ж я можу ще зробити?”

Ось ведмідь біжить сердитий.
Мабуть, в нього щось болить,
Бо не хоче говорить.
“Ти чого, друже, мовчиш?”
“Не чіпай мене, облиш!
В мене вухо й зуб болить,
То потрібно щось робить.
Я боюся, не піду!
Я у паніку впаду!”
“Та не бійся, я з тобою!
Підем в гості до рудої!”

Лікувала всіх лисиця:
“Е, хворіти не годиться!
Де те вухо, що болить?
Зараз будем його мить.
Що у тебе ще болить?”
“Зуб ось тут”, – тихо бурчить.
“Зуб? Немає тут біди!
Віддавай його сюди!”
Вовк злякався, жмурить очі,
А ведмідь уже регоче:
Вже нічого не болить,
На всі зуби реготить!
Вовк ще трохи посидів
І у ліс собі побрів.

Десь взялась сова, гукає:
“Я про справи гарні знаю!
Поспішай вже на обід –
Мед поніс тобі ведмідь!
І без свята буде свято,
Якщо друзів є багато!

 

Вірші для дітей. Вірші до Нового року. Юлія Хандожинська. Новорічні вірші для малят. Малюнки Катерини Деряжної.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: