Оксамит трав. Ната Гончаренко


Як хочеться торкнутися рукою

Зеленого багатства оксамиту трав.

І глибоко вдихнуть того спокою,

Що нам творець на вічне щастя дав.

Щоб осягнути батька чисту правду,

Пройди босоніж, як іще роса

Ранковим полум’ям бринить на травах,

Чи коли полем прокотилася гроза.

В тих краплях від небес дається мудрість,

Як житнє поле чистим перейти.

Вона, як срібна сивина на скронях,

Дає вогонь і лід в одне життя сплести.

Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: