Олівець-малювець. Наталя Забіла


yas-5Взяла Яся олівець,

олівець-малювець.

Сіла Яся біля столу,

розгорнула папірець:

— Треба тут намалювати

отаку здорову хату!

Вікна. Дах. Димар на нім.

З димаря — великий дим!

Ось травичка. Ось доріжка.

Ось дитинка. Ручки. Ніжки.

Ротик. Носик. Голова.

І волосся — як трава!

Ось на небі сяє сонце.

Довгі промені ясні…

А в сторонці під віконцем

квітнуть квіти запашні.

У дитинки є спідничка,

а на ніжках черевички.

Ще їй кошика зроби —

піде ляля по гриби.

Ліс такий густий, кошлатий,

і дерев у нім багато:

все ялинки та дубки.

Як щітки, стирчать гілки.

А під кожним під дубочком

два грибочки, три грибочки,

ось чотири, ось і п’ять…

Вже нема де малювать!

Враз на сонце, як примара,

налетіла чорна хмара,

чорна-чорна, наче дим…

Ось і блискавка! І грім!

І полився з хмари дощик

на грибочки, на дубочки,

на ялинку, на хатинку,

на малесеньку дитинку,

на волоссячко, на кошик,

ллється дощик, дощик, дощик,

ллється швидко, швидко, швидко!..

І нічого вже не видко!

— Що ж ти, Ясю, наробила?

Зачорнила весь папір.

І протерла, і продерла,

і пробила аж до дір!..

Яся каже: — Ай-ай-я!

— Ай-ай-я!

Яся каже: — Це не я!

Це такий вже олівець,

олівець-малювець!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: