На сотні струн смереки грають.
Шумить, гуде сріблястий бук.
Калини кетяги над плаєм
Самі аж просяться до рук.
Спустились череди в оселі,
Сліди засипав жовтий лист.
Прудкий олень на голій скелі
Склика табун, як той горніст.
І, наче хвиля в час припливу,
Луна по лісу загула,
Злякала білку полохливу,
Що виглядала із дупла.
У небі, вицвілім за літо,
Кружляють довго журавлі.
Як тяжко, мабуть, їм летіти
У даль від рідної землі!
На шпиль Говерли вчора вранці
Згромадив хтось біленький стіг…
І дятел зразу ж на морзянці
Всіх сповістив про перший сніг.
Джерело: Ладижець Володимир. Осінь у Карпатах : вірш / В. Ладижець // Сонечко в колисці / В. Ладижець. – Ужгород, 2002. – С. 24.