Отак у нас щодня. Лідія Компанієць


Дзвенить за вікнами трамвай:
«До школи час!
Вставай, вставай!»
…У хаті – метушня.

Сестра гукає: – Де пальто? –
А де пальто, не зна ніхто,-
Шукаєм навмання.
Згубив портфеля старший брат.
Сорочку – середульший брат,
Штанці – молодший брат.
А я згубила черевик,
І олівець раптово зник –
Шукаєм все підряд!

Пальто знайшли ми у кутку,
Портфель – в садочку, на бузку.
Ну, а штанців нема!
Коли дивлюся – ось вони:
Лежать під лавкою штани,
На них Мурко дріма.

Дев’ята б’є… Ну, так і є –
Спізнились на урок!
Порозмовлявши віч-на-віч,
На місце класти кожну річ
Даєм собі зарок.

…А ранком знов лунав крик:
– Де мій портфель?
– Де черевик? – І знову метушня.
І тільки чути: «де?» та «де?»
І хата обертом іде…
Отак у нас щодня!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: