Півник. Яків Жарко. Казка


Не послухав молоденький
Півник свою маму,
Крикнув гучно:
«Ку-ку-рі-ку!» —
Та й злетів на браму.

Змахнув    крильцями    своїми
Темно-золотими
Та й подався світ за очі
Тернами густими.

А жила за лісом в нірці
Лисичка-сестричка,
Що виходила живитись,
Як настане нічка.

Вийшла,    стала,    подивилась,
Бачить: молоденький
На    гіллячці сидить півник
Увесь золотенький.

Підкралася — царап його!
Злетів — не впіймала,
Тільки хвіст, як жар, червоний
Йому одірвала.

Повернувся     півник жвавий
На своє подвір’я
Задрипаний та  безхвостий,
Аж сиплеться пір’я.

Буде знати, як слухати
Свою рідну маму,
Як втікати світ за очі
Кудись через браму…


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: