Про дівчинку, яка нічого не їла. Наталя Забіла


1.
Годі, діти, бігати,
Гратись у дворі!
Час уже обідати
Нашій дітворі.

Ми не гаєм часу марно —
Руки миєм дуже гарно,
Витираємо як слід
І сідаєм за обід.

Молодці в нас малюки:
З’їли борщ і пиріжки,
Борщик зі сметанкою,
Коржики гречані,
Пиріжки з капустою,
Свіжі та рум’яні!

Другу страву подали —
Руки вгору підвели:
— Дайте нам добавки —
М’яса та приправки!
А на третє в нас — компот.
І компот — одразу в рот!
Забирайте тарілки!
Все поїли малюки.

Тільки Віточка мала
Сумно сіла край стола.
Не схотіла борщику,
Не поїла коржику,
І солодке — через силу,
І добавки не просила.
Нам із Вітою біда —
І бліда вона й худа!

2.
Стане Віта, як пушинка,
Як пушинка-порошинка.
Сильний вітер як дмухне —
Зразу Віту дожене.
Вітер плаття надимає,
Віту вгору підіймає.
Ой, летить вона, летить
До найвищих верховіть!

Доганяють віту діти,
А навстріч пілот іде.
— Ой, рятуйте нашу Віту!
Наша Віта пропаде! —
Понесло її над містом,
Кружить десь в височині,
Мов сухий, пожовклий листик,
Що зірвався восени.
Тут пілот в літак сідає,
Швидко Віту переймає.
— Що ж ти, дівчинко, така?
Ти ж, як пір’ячко, легка!

3.
Стали діти всі радіти:
— Повернулась наша Віта! —
А Вітуся каже їм:
— Я тепер усе поїм! —
З’їла борщик, з’їла кашку
І компоту цілу чашку,
Цілу пляшку молока,
Не забула й пиріжка!

Не впізнати нашу Віту,
Віту невеличку:
Стане Віта рожевіти,
Наче полунична.
Стане дужа наша Віта,
Зможе Віта все робити:
Буде бігать швидше всіх,
Кидать м’ячик вище всіх!
А як в школу піде Віта —
Буде вчитись краще всіх!

(Наталя Забіла)


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: