Про дівчинку, яка всього боялась


1.
Вечоріє. Сутеніє.
А в кімнаті на вікні
Щось у темряві біліє —
Мабуть, яблучка смачні!
Мама яблучка купила,
Щоб Марійка їх поїла,
Щоб Марієчка мала
Здоровенькою була.
Гарні яблучка, помиті,
І солодкі, й соковиті.
Чом їх дівчинка не їсть?
Хто на це нам відповість?
А Марійка в цю хвилинку
Заглядає у щілинку —
Хоче яблучок вона,
Тільки темрява страшна!
— Може, там шкребеться мишка?
Може, вовк сидить під ліжком?
Може, там заліз під стіл
Гострозубий крокодил?

2.
У дитячому садку
Є акваріум в кутку,
А в акваріумі рибки
Миготять туди-сюди,
І на всіх вони крізь шибку
Поглядають із води.
Є в садку ще й цуценятко,
Є ласкаве кошенятко,
А надворі є кролі,
Волохаті та малі.

Дітвора в садочок прийде
І біжить в живий куток,
А Марійка не підійде
До звіряток ні на крок.
Бо вона боїться всіх —
Навіть рибок золотих!

— Цуценя куснути може,
Кошеня дряпнути може,
А кролята — гризуни,
Погризуть мене вони!
— Ой Марійко-чудасійко,
Боягузка ти мала!
І чого це ти, Марійко,
Всіх боятись почала?

3.
Через кладку по порядку
Діти йдуть в зелений ліс.
Під ялинками стежинки,
Наче змійки, повились.

А Марійка невеличка
Все стоїть на бережку:
Страшно йти на той бік річки
Через кладочку хитку.
— Ну, давай, Марійко, ручку,
Ми без тебе не підем.
Ми Марійку-чудасійку
Через кладку проведем!
Не лякайся, не спиняйся,
Ти ж у лісі не сама,
І страшного тут нічого
Між деревами нема.

Збіглись весело малята:
— Нумо в схованки гуляти!
За дерева, під кущі
Поховаймося мерщій!

І Марійка теж несміло
Заховалась за пеньок.
От присіла — й заніміла:
За пеньком сидить звірок!
Звір страшний та волохатий,
Довговусий і вухатий
Під галузкою сидить,
Жовтим листям шарудить.
Затремтіло тут дівчатко,
Наполохане, бліде…
А налякане зайчатко
Тільки вухами пряде.
Ворухнулася галузка…
Боягузка як гукне!
А зайчатко без оглядки
Як стрибне та дремене!!!

Тут надбігли зразу й діти.
— Що тут сталось?
— Що за крик?
— Ой, рятуйте! Звір сердитий!
— Де ж той звір?
— Та він утік!..

Ну й сміялись потім добре
Всі малята в дитсадку,
Що зустрілись два «хоробрі»,
Два «сміливці» у ліску!

4.
На подвір’ї в дитсадочку
Зозуляста ходить квочка.
А за квочкою підряд
Ходить семеро курчат.
В них такі маленькі ніжки,
В них м’якесенький пушок,
І Марієчка нітрішки
Не боїться цих пташок.
З ними грається охоче,
Їх годує щоразу,
Тільки щоб сердита квочка
Не ходила поблизу!

— Ціп-ціп-ціп, мої пухнасті,
Ви клубочки пухові!
Обережно, щоб не впасти,
Не заплутатись в траві!

Та зненацька щось велике
Шугонуло з неба в сад —
Лютий, хижий птах шуліка
Налітає на курчат!

А Марійка-боягузка
Як ухопить камінець!
Та як кинеться назустріч
До шуліки навпростець!

Налякалась хижа птаха,
Підлетіла вище даху!
А курчатка всі до квочки
Покотились, мов клубочки,
Мов клубочки пухові —
Всі здорові та живі!

— Ну й Марійка!
От так диво!
От яка вона смілива!
Та яка ж небоязка —
Налякала хижака!

А коли їй хижа птиця
Стала зовсім не страшна —
Вже вона не побоїться
Ні крилятка-гризуна,
Ні меткого цуценятка,
Ні малого кошенятка,
Ані рибок золотих,
Ані зайчиків прудких!
Буде завжди скрізь гуляти,
За собою всіх водить
І до темної кімнати
Буде сміливо ходить!
1.
Годі, діти, бігати,
Гратись у дворі!
Час уже обідати
Нашій дітворі.

Ми не гаєм часу марно —
Руки миєм дуже гарно,
Витираємо як слід
І сідаєм за обід.

Молодці в нас малюки:
З’їли борщ і пиріжки,
Борщик зі сметанкою,
Коржики гречані,
Пиріжки з капустою,
Свіжі та рум’яні!

Другу страву подали —
Руки вгору підвели:
— Дайте нам добавки —
М’яса та приправки!
А на третє в нас — компот.
І компот — одразу в рот!
Забирайте тарілки!
Все поїли малюки.

Тільки Віточка мала
Сумно сіла край стола.
Не схотіла борщику,
Не поїла коржику,
І солодке — через силу,
І добавки не просила.
Нам із Вітою біда —
І бліда вона й худа!

2.
Стане Віта, як пушинка,
Як пушинка-порошинка.
Сильний вітер як дмухне —
Зразу Віту дожене.
Вітер плаття надимає,
Віту вгору підіймає.
Ой, летить вона, летить
До найвищих верховіть!

Доганяють віту діти,
А навстріч пілот іде.
— Ой, рятуйте нашу Віту!
Наша Віта пропаде! —
Понесло її над містом,
Кружить десь в височині,
Мов сухий, пожовклий листик,
Що зірвався восени.
Тут пілот в літак сідає,
Швидко Віту переймає.
— Що ж ти, дівчинко, така?
Ти ж, як пір’ячко, легка!

3.
Стали діти всі радіти:
— Повернулась наша Віта! —
А Вітуся каже їм:
— Я тепер усе поїм! —
З’їла борщик, з’їла кашку
І компоту цілу чашку,
Цілу пляшку молока,
Не забула й пиріжка!

Не впізнати нашу Віту,
Віту невеличку:
Стане Віта рожевіти,
Наче полунична.
Стане дужа наша Віта,
Зможе Віта все робити:
Буде бігать швидше всіх,
Кидать м’ячик вище всіх!
А як в школу піде Віта —
Буде вчитись краще всіх!

(Наталя Забіла)


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: