Радий був сьогодні Вовка,
Як ніхто з хлоп’ят,
Бо йому гуцулку мати
Справила до свят.
Від спокуси, щоб похвастать,
Втриматись не міг,
Перед дзеркалом крутнувся
Й швидше за поріг.
Тільки з хати на подвір’я
Вибіг напоказ,
Як йому біжить назустріч
Друг його Тарас.
Сніжно-біла безкозирка,
Чорний обідець,
Ще й дві стрічки за плечима
Розвіва вітрець.
Вовка глянув — і до мами,
І відразу — в рюм:
— Не гуцулку, а матроський
Хочу я костюм!
Плаче Вовка і не знає,
Що в цей самий час
«Ой купіть гуцулку!» — просить
Татуся Тарас.
(Євген Бандуренко)
