Різдво. Олег Герман


Різдво. Дощисько не стихає.
Ідуть обмоклі пастушки.
“Господь предвічний ся’ рождає!”
“Ісусу слава на віки!”
Заляпана болотом шопка
Вже в сінях. “Чи приймете нас?!”
І Янгол, як манюня кнопка
Вкотився за поріг в цей час.
В Царя відклеїлися вуса,
Та річ тримає, як артист,
А смерть, красуня пишноруса
Несе у тілі… інший зміст.
Тече у Ірода з корони
Дощівка й бороду змива…
Та все це суєта. З поклоном
Виходять з хати. Ожива
Дитинство з снігом вище стріхи
І прискрипучим морозцем.
…Через дощі селом йде втіха
З прозорим ангельським крильцем.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: