Сірничок. Грицько Бойко


Віршики для малят про протипожежні правила. Читайте, робіть висновки і не повторюйте чужих помилок!

Сірничок. Грицько Бойко

Сірничок. Грицько Бойко

Погляньте, малята, на цей сірничок:

Червона голівка, жовтенький бочок.

На вигляд — звичайний: тонкий i малий.

Буває він добрий, буває i злий.

Biн може зігріти, зварити обід,

Biн плавить метал i розтоплює лід;

А може і ліс велетенський спалити,

Майно, i будинок, i все спопелити.

Малята, ви будьте з вогнем обережні

І вивчіть всі правила протипожежні!

 

***

Щоб взимку не мерзли малі кошенята ,

Дряпко змайстрував собі грубку для хати.

Сірничок. Грицько Бойко 1

А Мурочка – киця, дружина Дрянка,

Для діток своїх принесла молока .

Поклала у грубку вугілля , дровець –

Нехай закипа з молоком казанець!

Біда! Відчинились у грубці дверцяца:

Вогонь на підлозі, в диму вся кімната,

Уже килимок біля трубки горить…

Водою вдалося вогонь загасить.

Сірничок. Грицько Бойко 3

Прибігли сусіди: – Ще доки не пізно,

Дрянко, поклади тут доріжку залізну.

І Мурочці слід пам’ятати урок:

Негайно із кухні забрать килимок!

 

***

Чудово улітку побуть біля річки!

Ведмідь із сім’єю прийшов до водички.

Топтайло й синки наживили вудки:

Ловіться, маленькі й великі линки!

Вже риби спіймали рибалки чимало.

Стара ведмедиця багаття розклала.

І дума про себе: « Скоріше піду

І хмизу сухого у лісі знайду…»

Та доки до лісу дійшла ведмедиця,

Вогонь розгорівся, побіг, по травиці.

Йому на путі вітерець повіва:

Горить на узліссі присохла трава.

Уже поблизу і кущі загорілись…

Грицько Бойко. Сірничок

Рибалки – ведмеді в тривозі схопились,

Вогонь погасили водою, піском,

Усі натомились і сіли рядком.

Для них це наука. І ви пам’ятайте:

Розклавши багаття – кругом обкопайте.

 

***

Як лагідно сонце сія в високості!

Лисичка до лева зібралась у гості.

Вона біля шафи крутилася радо:

Свої розглядала багаті наряди.

Ось вибрала сукню найкращу для себе:

Хороша, та тільки погладити треба.

Ввімкнула утюг, а як гладити стала,

сусідка – сорока якраз завітала.

Грицько Бойко. Сірничок

Про се і про те, бач, сорока тріщить.

Лисичка все слуха, а сукня – горить.

Ой , що я накоїла! Як мені гірко!

На сукні новенькій з’явилася дірка

Лисичко-сестричко, ти друзів стріча,

Але при розмовах – ютюг вимикай!

 

***

Поставивши чайник на плитку, завзято

Вогонь запалили малі поросята.

Самі ж веселенькі гайнули гуляти:

м’яча у дворі узялися ганяти!

Коли наганялись, згадали про чай:

Вже, мабуть, готовий! Іди – вимикай !

А чайник тим часом кипів та кипів,

Всю плитку забризкав, бурчав і шипів.

Вогонь загасив він, і в кухні відразу

Почулось свистіння горючого газу.

Прийшло поросятко, тернуло сірник:

Враз – вибух страшенний і жалібний крик,

Це сталась біда: поросятка малого

В лікарню забрала «Швидка допомога».

Щоб лиха такого із газом не знати,

увімкнену плитку не слід залишати!

 

***

Ось білка білчатам горіхи збира.

В душі залишилась лише дітвора.

Білчата міркують: «Горіхи смачні,

Коли б ще посмажити їх на вогні!»

Грицько Бойко. Сірничок

Знайшли сірники пустотливі білчата

І вогнище стали в дуплі розкладати.

Трухляве дупло спалахнуло умить,

Та добре, що близько знайшлися тоді

Пожежники смілі, бобри молоді.

Всі дружно вони за роботу взялися,

Пожежу мерщій погасили у лісі.

Врятовані вчасно малі білченята,

Та в них ні горіхів, ні теплої хати.

А білка навчає своїх малюків,

Щоб брати не сміли вони сірників.

 

***

Щоб тепло було восени і зимою,

Хлівець збудували цапок із козою.

– Хороша будова – промовив сусід.

Та треба зробити вам громовідвід.

– Навіщо? Такого не бачив я зроду.

Прожити я зможу без громовідводу!

А літом якраз прокотилась гроза,

В хлівець поховались цапок і коза.

Та треба ж біді отакій приключиться:

влетіла у їхній хлівець блискавиця.

Вона спопелила усе нанівець:

Пропали цапок, і коза, і хлівець.

І ви пам’ятайте, що громовідвід

На кожному дахові ставити слід.

 

***

До дзеркала мавпа підходить вдесяте:

– Чи сукня в порядку? Пальто не зім’яте?

Взяла ридикюля і двері замкнула,

А світло тоді погасити забула.

В кіно поспішає вона по дорозі.

Аж чує: – Пожежа !..- гукають на розі,

А мавпа байдужа не знає в ту мить,

Що то електрична проводка горить.

І полум’я в вікнах зловісно розквітло

В кімнаті, де мавпа залишила світло.

Пожежна машина по вулиці мчить,

Вона поспішає вогонь погасить.

Щоб нам на пожежі з плачем не стояти,

Ми прикладу з мавпи не будемо брати!

 

***

Всім весело свято зимове стрічати!

Ось біля ялинки зібрались зайчата.

Їм іграшок мама купила немало, –

Багато й самі малюки змайстрували.

Ялинка в убранні! Та радісні діти

схотіли бенгальські вогні запалити.

Сірничок. Грицько Бойко

I тільки вогні запалила зайчиха,

Як скоїлось в хаті небачене лихо:

Горять на ялинці прикраси і вата,

Тріщать гілочки і вищать зайченята.

І доки в пожежну зайчиха дзвонила,

дотла новорічна ялинка згоріла.

Тож треба усім пам’ятати завжди:

призводять бенгальські вогні до біди!

Малята , ви будьте з вогнем обережні

І вивчіть всі правила протипожежні!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: