Сів ведмедик на пеньочку. Юлія Хандожинська


Сів ведмедик на пеньочку
Заліз лапкою у бочку,
Там медок густий зібрався
І від бджілок заховався.

Аж тут бджілки налетіли,
Дзик- ведмедя й полетіли.
Ведмідь чухає за вухом,
Може, в мене щось зі слухом?

Чи з очима щось не так,
Вже і мед гіркий на смак.
Засміялася ворона:
– В тебе гості були вдома,
А ти навіть їх не бачив,
-Кар-кар– кар,-ворона скаче,
– В тебе в лобі сидить жало,
А тобі все меду мало.

Ведмідь встав, перекотився
І на бджілок розгнівився.
А ворона: – не годиться,
Треба з друзями ділиться,
Ти – комусь, тобі дадуть,
Тільки так друзі живуть.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: