Вірші про сніговика, снігову бабу. Збірник віршів


Вірші про сніговика

 

Дідів портрет. Платон Воронько

Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся:
– Все як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти! –
Вмить зібравсь Омельків рід:
– Справді, з баби вийшов дід!

 

Заєць стереже. П. Коваль

Як жива, як жива
Наша баба снігова.
У руці мітла велика
Із тонких гілок осики.
Ніс у неї із морквинки
Червоніє, мов жаринка.
Щогодини, щохвилини
Заєць стереже морквину,
Бо весною бабин ніс
Віднесе зайчатам в ліс.

 

Про сніговика. Тамара Коломієць

У Дідка Сніговика
Кочерга замість ціпка,
Замість носа – бурячок,
Замість шапки – банячок.
Сперся він на кочергу
І ні кроку по снігу.
А в одлигу позіхнув,
Кочергою ворухнув,
Бороду розпушив
І по стежці рушив.
– Ти куди оце, куди?
– А туди, де холоди,
Де снігів по пояс –
На Північний полюс.
Буду жить і поживать,
Дім із криги мурувать,
Кочергою у хокей
На крижині грати
І морозивом гостей
Буду частувати.

 

Снігова баба. Марійка Підгірянка

Що за гамір?
Що за гра?
Ліпить бабу
Дітвора!
Ой же баба
Снігова,
Біла в баби
Голова.
Ой, у баби
Горб на спині
І ломака
Он яка!
Ніс у баби
З картоплини,
Рот у баби
З буряка.

 

Снігова Баба. Олена Пчілка

– Ну-те, хто з вас там бистріший?
То ідіть в садок скоріше!
Купи снігу там лежать! –
Хлопці поклик підхопили,
Бабу з снігу враз зліпили,
Очі з вугілля всадили,
Рот із буряка зробили,
От так «баба»! Молодці!
Ну, дивуйтесь, горобці!

 

Снігова казка. Тамара Коломієць

Усе засипав білий сніг.
А з ним – одлига на поріг.
І ми в дворі, де я живу,
Зліпили казку снігову.
Ось ведмідь – товстий дивак
Сніжку пробує на смак.
Ось вовчисько-м’ясолюб
Зирить – взять кого на зуб…
Ось лисичка гостровуха
Гороб’ячий щебет слуха.
Ось зайчиська куцохвості
Всіх запрошують у гості.
А оце – сніговик,
В цілім світі мандрівник.
В капелюх його вберем,
Буде в нас він казкарем!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: