Весна-красна. Ната Гончаренко


В обійми ліг зеленотрав’я

Ярило обрієм зірок,

Берізка тане у оправі

Медоворосяних бруньок.

Верба милує арфу долі

У тиховодий рай дзеркал,

Хвилює ластівка в роздоллі

Зенітів вигрітий хорал.

Садок бузково вибухає,

Іскриться співами гілля,

Пахучорунно загортає

Жарини у любов рілля.

Рожево-білий щастя вельон

Пала на яблуньці стрункій,

Бурштинно-злотим праці хмелем

Рясний бджоли чаклує рій.

Гойдає гребля каченяток,

Ставок витрушує гусей,

Струмочок живить синій взяток

Й тече в ліричний льон очей.

Небесний бубон пісню грає,

Йому барвінок ноти дав,

На м’яті медом закипає

Ярила магми божий сплав.

Кошлаті велетні-опришки

Гупочуть різьблений гопак,

Смарагди-зілля, мов із діжки,

Узорить на поля ріпак.

Сміються жменьками сережок

Кущі порічок між хаток,

І алича, кульбаба-вежа,

Фарбує писанки жовток.

Лозова люлечка квітчаста,

Розмай джерел, лазур Дніпра,

Віночку мова зозуляста,

Квітковосріблена пора.

Весна загусла в сіножаті,

Човнами-хмарами блука,

Спадає у річки лататтям,

Священно-зоряна, дзвінка.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: