Він не боявся ні заграв, ні грому,
Ні вражих зрад, ні приязних образ,
Коли студентству в Києві палкому
Читав полуменистий свій «Кавказ».
Коли про благовісні грози марив
Між братчиків – своїх і не своїх, –
І завмирав од жаху Костомаров,
Петров доноса в пазусі беріг.