Вірші до свята Миколая. Роман Завадович


День подарунків. Роман Завадович

Коли святий Микола
З небес на землю йде,
То кожний дім і школа,
Мов вулик бджіл, гуде.

Там дітвора чекає
На срібних янголят,
Що із доріг безкраїх
На землю загостять.

Бо добре знають діти,
Що ні сніжний танок,
Ані мороз, ні вітер
Не спинять їх санок.

А на санках — подарки!
Ах, як багато їх!
Для Слави, для Одарки,
Для всіх! Для всіх! Для всіх!

А тим, що пустували,
То чортик в темний кут
На пам’ятку поставить
Гнучкий з лозини… прут.

 

Миколаїв дарунок. Роман Завадович

Вірші про святого МиколаяДовго в ніч я ждав на Миколая,
слухав, чи санки вже не риплять,
чи не тупає весела зграя білих,
мов сніжинки, ангелят.

Ждав я довго, ждав і не діждався,
і не знаю сам, коли заснув,
аж до ранку спав,не прокидався,
хоч, здається, кожний шелест чув.

Аж оце уранці прокидаюсь
і очам не вірю я своїм…
О, спасибі, добрий Миколаю,
що з дарунком Ти зайшов в наш дім!

Не санками,видно,Ти приїхав,
оленів лишивши у раю,
а в ракеті безшелесно, тихо
у кімнату прилетів мою.

І в дарунок Ти поклав на ліжку
не багато нам березових різок,
а барвисту українську книжку,
повну найчудовіших казок.

 

Чи чуєш, як по Оболоні… Роман Завадович

(Уривок)

„Чи чуєш, як по Оболоні
Дзвінки все тихше, тихше
дзвонять?” —
Запитує сестричку брат. —
,,То це ж дзвіночки ангелят!
Це Миколай, дідусь святий,
Роздавши дари між дітей,
Вертається в небесний двір
Туди… високо… вище зір…”
Поснули братчик і сестричка,
Та щастям ще сяють личка,
І сонні пальчики дітей
Гостинці тиснуть до грудей.

Вірші про святого Миколая. Роман Завадович
Ще раз дзень-дзень,
Ще раз дзінь-дзінь,
І все покрила далечінь…


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: