Вірші Ганни Черінь про дітей, школу, навчання


Вірші Ганни Черінь про школу і дітей, про поведінку дітей у школі, відношення до школи і навчання. Вірші: “Суботня школа”, “Забудько”, “Дитячі забави”

Вірші Ганни Черінь про дітей, школу, навчання

Забудько. Ганна Черінь

Ох! Мабуть, сьогодні з ліжка
Встала я на ліву віжку:
Де б не сіла, де б не стала –
Скрізь що-небудь забувала. . .
Я забула навіть з’їсти,
Десь задала светрик чистий
І не вмилась! А волосся
Причесала, як прийшлося.
А як вийшла вже на ганок,
Пригадала, що й сніданок
Теж забула на стільці.
Я вернулась по сніданок –
Ключ забула й олівці.
Ключ знайшла – забула гумку!
І ніщо не йшло на думку.
Поки я одне шукала.
Вже щось інше забувала.
Я туди-сюди крутилась.
На годинник, не дивилась.
То й не диво, та й не диво,
Що до школи запізнилась.
Я ввійшла – а діти хором:
„Добрий вечір!”
От був соромі
Це ж зовсім недобрі речі –
Зранку чути „Добрий вечір!”
Що ж учительці сказати?
– Я забула ключ від хати. . .
Бачу, вчителька сміється. . .
Значить, так мені минеться.
– Більш не спізнюйся ніколи –
Маму викличу до школи!
Я мовчу – ані телень,
Щоб її не розгнівить.
Це забудькуватий день,
То й про це забула вмить.

 

Дитячі забави. Ганна Черінь

Як добре після школи гратись
Із друзями в своїм дворі!
Часом забудеш, що з кімнати
Задачі кличуть, букварі. . .
На гойдалці летіти стрімко.
Немов на Марс на літаку,
Або ще на санчатах взимку –
Що краще є за гру таку?
А як приємно щось ліпити
Із сірої гливкої глини:
Кота, коня, якесь корито,
А хто не вміє – хоч цеглини!. .
Або в кутку скопати грядку
Й садити на своїм городі
Капусту, моркву – все в порядку.
Лиш кореня нема на споді.. .
В індійців граємось, в ковбоїв,
Женемо вітром наймання!
Горох вам був замість напоїв,
А добра тичка – за коня.
Або йдемо назустріч славі.
Як наші предки-козаки.
Нас тільки троє, та в уяві
Ми заступали три полки!
Часом дідусь у літню спеку
Давав водопровідний вуж.
Тоді в пожежну небезпеку
Ми бавились:
„ВОГОНЬ!”
Ану ж
Гаси його!
Дідусь прикрикне
Часом, та він не був сердитий,
Бо ми йому так мили вікна
І добре поливали квіти.
Часом з старих газет і шмаття,
Діставши дозвіл в тітки Катрі,
Робили ми таке багаття.
Неначе пластуни на ватрі.
На лицях відблиски, як маски. ..
Як тепло й любо при вогні!
Ми на дротах пекли ковбаски.
Не знати, чим такі смачні.
Темніє швидко. . . Ніч надходить
На ганок мама вже виходить…
Усім добраніч! Де задачі?
Ми добрі діти, не ледачі!
На все у світі є свій час –
Скінчились гулянки для нас.
Тепер до тебе, люба книжко,
Все вивчити – тоді у ліжко!

Суботня школа. Ганна Черінь

В суботу можна довше спати,
Не треба в школу поспішати
Щодня, як близиться дев’ята,
Бігом – аж вилітають п’яти!
Тож дехто спить до півдня в ліжку.
А інші, взявши рідну книжку,
Ідуть вже в інший бік, на схід,
До української науки.
Аж мозолями вкрились руки,
А на чолі – краплями піт!
Вчимось для України-неньки.
Читає вчитель наш старенький,
Як посідаємо на лаві
Пісні, вірші, казки цікаві.
Про вовка сірого й лисицю,
Про люту відьму, про жар-птицю,
Про наш чудесний рідний край.
– Ану, тепер вже ти читай!
Встає Павлусь, чуприну чуха.
Червоний, аж по самі вуха!
Аж книжку випустили б з рук ви,
Почувши деяких читак –
Так чудно їм: англійські букви
Звучать у нас зовсім не так.
Англійське “пі” в нас “ер”. Відомо,
Що з тим мороки нам багата!
Читали “Пома”, замість “Рома”,
І навіть “мамо”, замість “тато”.
Писали теж спочатку слабо.
Мішали літери не раз.
Писали “ВАВА”, замість “БАБА”,
І “пас” писали, замість “нас”.
Учитель нас навчав порядку,
Казав із самого початку,
Щоб все робили, не спинивши.
Не похапцем, аби раз-два.
Тому відразу почали вже
Ми готуватись до Різдва.
І смішно так: надворі тепло,
Іще цвітуть в садку квітки,
А ми співаємо колядки
І вирізаєм сніжники!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: