Вірші про Дбайка (збірник). Тамара Коломієць


Збірник віршів Тамари Коломієць про Дбайка. Читайте і навчайтесь бути добрими, співчутливими, працьовитими, дбайливими.

ДБАЙКО

Де на річці рибок зграйка
Підніма піщинки з дна,
Закасав штанята Дбайко,
Із кори човна ладна.
Оченята мружить сині,
Зорить весело кругом.
Як захоче – на стежині
Прикидається грибком:
Як маслюк чи печеричка
Притаїться під листком.
В нього хатка невеличка
Із мережаним дашком.
А круг неї – не горожа –
Цілий день снує сторожа:
На мережаних листках
Ясні сонечка в цятках,
Буйна папороть – стіною.
Ну ж, ходім туди за мною!

 

ХТО РОЗСИПАВ РОСИ

Хто розсипав роси
В сизі верболози?
Може, Посипайко?
Хто струсив з хмарини
Дощик на долини?
Може, Поливайко?
Хто аж понад лісом
Райдугу повісив?
Може, Політайко?
І хоч як верти-крути,
А до тебе не зайти?
Хатко, хатко, повернися,
Повернися-одчинися!
– Я не вмію повертаться,
Повертаться-одчиняться,
Не навчилася сама,
А господаря нема.
За ставком на повороті
У зеленому гайку
Мій господар на роботі
Од світанку до смерку.
Хто ж цей невловимчик
Ростом, як мізинчик?
Може, Невидайко?
Годі вже ховаться!
Треба признаваться!
Це, звичайно, Дбайко!
Дбайко-Потішайко,
Часто – Поспішайко,
Часом – Посмішайко.
Он як!

 

НА РОБОТУ

Розсипає по гіллі
Сонце позолоту.
Рушив Дбайко по землі
Вранці на роботу.
Голубий одяг берет,
Взув зручні сандалі,
Осідлав велосипед,
Аж мигтять педалі.
Бо завжди робота є –
Всюди і немало.
Що зробив – усе твоє,
Не зробив – пропало.

 

ДБАЙКОВА ЛІЧИЛКА

Скаче Дбайко осокою
Із лічилкою дзвінкою:
– І не жарко,
І не парко:
Заснувала небо хмарка,
Стала темною ріка,-
У лелеки тінь зника.
Он він шию вигина,
Виглядає: де вона?
Чи у хвилях під містком
Плава човником-листком?
Чи по райдузі-дузі
На одній стриба нозі?
Раптом з лугу:
«Ква-ква-ква!»
Чи не там вона, бува?
Нуте, жабки, утікать,
Бо лелека йде шукать!

 

ДБАЙКОВА ПІСЕНЬКА В ДОРОЗІ

– Далека нині путь моя,
Тож марно час не гаю:
Помічника і друга я –
Велосипеда маю.
Між буйних трав у гущині
Кружля-петля дорога.
Ану кому – гукніть мені! –
Потрібна допомога?
З гніздечка випало пташа
І квилить з переляку.
Велосипеде, поспішай! –
Підсадим на гілляку.
Зламав хтось клена-малюка –
Перебинтуєм туго.
Така робота клопітка –
Ну як мені без друга?
Слухняний руль, зручне сідло,
Тугі надійні скати.
Хоч як далеко б не було –
Зуміємо домчати.
Дзижчить-гука бджола в біді –
Врятуєм з павутини.
І вже зупинимось тоді
Перепочить у тіні…
Велосипед відпочива,
А в Дбайка справа є нова.

 

ДБАЙКОВА ЗАГАДКА

– Це, Дбайку, що за грядка?
– А там росте загадка:
В ряснім зеленім листі,
В краплистому намисті.
Коли цвіла – біліла.
Як спіла –
Рум’яніла.
Тепер зачервонілася,
Між листям зачаїлася.
Смачна, хоч невеличка.
– Як звуть її?
– Суничка.

 

ВОДОГІН

Дерев’яний водогін
Крилами махає.
Знову Дбайко,
Знову він
Діло починає.
Укладає в рядок
Труби з очерету.
Вже позаду струмок,
Грядка попереду.
Йде робота як слід,
Йде як і годиться –
Буде тут водопровід
Поливать суниці!

 

В СОН-ТРАВІ

Бродить
Дбайко по долині,
Не підводить голови,
Він дзвіночки сині-сині
Розкрива у сон-трави:
– Годі спати! Годі спати!
Надивлятись годі снів!
Час нектаром напувати
Бджіл співучих
і джмелів.

 

ЗВІДКИ КУЗНЯ УЗЯЛАСЬ?

Дзень-брязь! Дзень-брязь!
Звідки кузня узялась?
Дзень-бом! Дзень-бом!
Дбайко стука молотком.
Без утоми, без зупинки
Із малої соломинки
Він виковує святкові
Золоті дзвінкі підкови.
І дзвенять вони, дзвенять
Голосніше дзвоників,-
Підківки для коненят –
Цвіркотливих коників.

 

СЮРЧОК

Упав з акації стручок –
І вже у Дбайка є сюрчок.
Сюрчить тепер на лузі:
– Ану, збирайтесь, друзі!

Зелені жабенята
Прийшли футбол ганяти.
Команда – раз,
Команда – два,
І запасних чимало.
Ото дива, ото дива –
Такого не бувало:

Зелені жабенята
Прийшли футбол ганяти!
А я – суддя.
Я лад даю.
Команду слухайте мою:
Сю-ю-ю-р-р-р!

 

ПАРАШУТИ

Взявся Дбайко за дива
Парашути розсіва:
– Сійся, родися,
Сонцем засвітися…
Парашути мерехтять,
Понад травами летять:
– Сійся, родися,
Сонцем засвітися…
Будуть сонечка цвісти,
Будем дмухать я і ти:
– Сійся, родися,
Сонцем засвітися…

 

ДБАЙКОВА КОЛИСАНКА

Просить Дбайко
Вітерця –
Політайка-молодця:
– Вітеречку мій,
Невтихайку!
Наспівай-навій
Колисанку –
У ряснім гіллі,
Люленьки-люлі,
Люлі…
Похитай квітучу
Калину,
Погойдай співучу
Пташину –
На тонкім гіллі
Люленьки-люлі,
Люлі…
Вже вона ліском
Наліталась,
Срібним голоском
Наспівалась –
У ряснім гіллі
Люленьки-люлі,
Люлі…

 

ДБАЙКОВА КАЗКА

А як Дбайко наробився –
На ліщині примостився.
Гілочка гойдалася,
Казочка складалася:
– Жив та був скрипаль цвіркун,
Жилки в крильцях замість струн.
Грав колінцями-смичками,
Заховавшись між листками,
Для співучих комарів,
Поки й вечір
Зазорів.
Натомився цвіркунець.
Тут і казочці кінець.

 

ОКРАЄЦЬ

Поспішав у темний бір
Дбайко по стежині.
Стрів його вухатий звір
В сірій одежині.
Попросив:
– Допоможи!
Не скупись для зайця –
На стежині положи
Цілого окрайця.
Ненароком з’їв свого –
Що я дам малятам? –
Каже Дбайко:
– Охо-хо!
Що тут розмовляти…
Не вклоняйся, не проси,
На ось, дітям віддаси.-
Як зрадів тут сірий звір
За дарунка та й у бір…
Чи тепер від зайця
Маєте окрайця?

 

НЕСЕ РІКА ФЛОТИЛІЮ

Гуляє хвиля з хвилею.
Несе ріка флотилію.
Вербові та калинові
Листки-човни полинули.
І Дбайко човника ладна –
Туге вітрило напина –
Він одпливає з осінню.
– Вертайсь! – його ми просимо.
– Вертайсь! – йому гукаємо,-
Ми всі тебе чекаємо!..-
А він аж ген за вигоном,
А він зника за вигином,
За вигином, за кручею
Аж до весни квітучої.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: