Вірші про грім


Грім. Марія Познанська

Зелен-гай і синя річка

стали темними, як нічка,

стихла вся земля.

Вітер трави не колише,

задрімали, сплять у тиші

луки і поля.

Раптом в небі,

там, де хмари,

хтось немов з гармати вдарив:

то озвався грім!

Дощові упали бризки.

Від дощу шумлять берізки

листячком своїм.

І, злякавшись громовиці,

стрепенувся на травиці

коник-стрибунець.

Грав на скрипочку він зранку,

щиру пісеньку-веснянку

обірвав гравець.

Вірші про грім

 

Грім. Микола Вінграновськии

Була гроза, і грім гримів,

він так любив гриміти,

що аж тремтів, що аж горів

на трави і на квіти.

Грім жив у хмарі, і згори

він бачив, хто що хоче:

умив озерам очі.

налив грозою грім яри,

А потім хмару опустив

на сад наш, на щасливий,

і натрусив зі сливи слив,

щоб легше було сливі.

Та тут до грому навздогін

заговорила груша:

«Трусніть і грушу, дядьку грім,

бо важко мені дуже…»

І дядько грім сказав собі:

«Потрушу я і грушу,

бо небеса вже голубі

я покидати мушу».

Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: