Вірші про котів, котиків та кошенят. Збірник віршів


Вірші про пухнастих наших друзів маленьких – вірші про котика.

Вірші про котів, котиків та кошенят

Вірші про кошенят

Дві киці-сестриці. Грицько Бойко

Дві киці-сестриці,
Зелені очиці,
Дві киці-сестриці
Схотіли водиці.

Корито стареньке
Стоїть біля хати,
На ньому любенько
Сидять голуб’ята.

Дві киці-сестриці
Про воду й забули,
Дві киці-сестриці
Поживу зачули.

У них оченята
Горять, мов жаринки:
— Смачні голуб’ята,
Аж котиться слинка! —

Плигнули… Та птицям
Вдалося злетіти,
А киці-сестриці
Упали в корито.

В холодній водиці
Нявчать кошенята…
Що, киці-сестриці,
Смачні голуб’ята?!

 

Дефіцит. Олег Головко

Ридма Петрик заридав —
Дефіцит кудись пропав.
Тільки був — і загубився,
Мов крізь землю провалився.
— Де ти?
Де ти?
Дефіцит!
Чорний, наче антрацит.
Як сусіди це почули —
Всі до Петрика майнули.
Першим вискочив Хома —
Риє землю крадькома.
Другим вискочив Ярема —
Розгорта траву даремно.
— Де ти?
Де ти?
Дефіцит!
Чорний, наче антрацит.

baba-i-koza-7

Зупинилися трамваї —
Пасажири вибігають.
Приземлились вертольоти –
Позбігалися пілоти.
Гальмонули поїзди —
Всі біжать, спішать сюди.
Всі шукають цілий день:
— Дефіците! Де ти? Де?
А маленький Дефіцит,
Чорний, наче антрацит,
На стару вербу забрався,
В затишне дупло сховався
І сидить собі, вуркоче,
— Озиватися не хоче.

 

baba-i-koza-9

 

Кіт-агресор. Євген Бандуренко

В нас туркочуть голуби
Мирно на карнизі —
Білі, глинясті, рябі,
Попелясті, сизі.

Доглядають їх усі —
І дорослі й діти.
Той виносить їм пшонця,
Той — води попити.

Повен двір у нас котів,
Та ніколи жодний
Голубів не зачіпа —
Ситий чи голодний.

Правда, випадок один
Був торік із Мурим…
Якось ліг він та й принишк
У дворі, під муром.

Голуби спустились вниз,
Ходять біля нього,
Він же — скік! — і вмить схопив
Турмана рябого.

Ми у піжмурки в цей час
Грались під вербою.
Глядь — із голубом біда! —
І мерщій за зброю.

Хто лозину ухопив,
Хто — дрючок, хто — тріску
Ой дістанеться коту
По хребту і писку!

Втямив кіт, що тут йому
Не минуть розплати,
Кинув голуба — і ну
Швидше утікати.

Він на дерево хотів
Скочити спрожогу,
Але цуцик Метеор
Перетяв дорогу.

Баба Мотря і собі
Узяла ломаку
Й разом з нами на кота
Кинулась в атаку.

— Ось тобі, агресор, ось!
Мурого по спині.—
Як чіпати голубів,
Будеш знать віднині.

… Кинув кіт уже давно
Ту хижацьку звичку,
Та Агресора бридку
Й досі носить кличку.

 

 

Сестрички-невеличкі. Лідія Компанієць

— Котику-коточку,
Де ти був-побував?
— У сестричок-невеличок
Гостював, гостював.
— А скажи-но, котику,
Коли ласка твоя:
Як сестричок-невеличок
На ім’я, на ім’я?
— Перша — Настя,
Друга — Катерина,
А третя — Марічка,
Найменша сестричка.
— А скажи-но, котику:
Пригощали тебе?
— Настя — черствими млинцями,
Катерина — штурханцями,
А Марічка мала
Каші з маслом подала!
— А скажи-но, котику:
Проводжали тебе?
— Старша, Настя,— до дверей,
Катерина — до сіней,
А Марічка мала
Аж додому провела!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: