Вірші про красу природи


Вірші про красу природи, про замилування природою, навколишнім світом. Вірші про природу для дітей.

 

Довкола стільки є краси. Дишкант Катерина

Довкола стільки є краси:
Краплинки ранньої роси,
Метеликів веселі танці,
Татуся посмішка уранці,
Злотиста зачіска колосся
Верби над річкою волосся,
Пташині неба передзвони,
Вечірніх хмар вбрання червоне,
Веселка в сонячнім намисті
I квітів рушники барвисті,
Натруджені матусі руки
І колискових тихі звуки.
О, скільки в світі є краси!
Ти серденьком її проси,
Й наповнюй душу аж до краю
Краплинами земного раю!

 

Запрошення до мандрівки. Григорій Усач

Давай не додивимось
Вранішні сни
І вирушим з хати
В світанок ясний.

За річку,
За поле.
І лугом навскіс —
До міста,
Яке називається
Ліс.
А в місті —
Проспекти,
Бульвари,
Квартали,
Де мешканці різні
Стежки протоптали.

Ішли поодинці,
А може, й стадами…
Ступаймо нечутно
За тими слідами.
Побачимо місце,
Де кожного дня
Стрічає світанок
Струнке оленя.
І раптом почуєм:
Мов ранку кришталь,
Сопілочка іволги
Сріблиться вдаль.

Це значить,
Оленячу площу
Пройшли.
Це значить,
Ми вулицю Іволг
Знайшли.

Погляньмо ліворуч:
Дерева цвітуть,
І бджоли
На Липовій трасі
Гудуть.

Тож звісно,
Туди,
Де дупляночка-вулик,
Веде обережний
Ведмежий провулок.

А вуличка Лисяча
Крутиться-в’ється
До того кутка,
Що Фазанязим зветься.

Праворуч,
Проспектом Дубовим
Ходім.
Тут дерево кожне —
Мов радісний дім.
Сім поверхів радості
Ось який він.
Підносить
Жильців своїх
Аж до хмарин.

Під смак свій квартири
Обрали жильці:
Вужі — аби вогко,
Щоб сухо — зайці.

Підвалів любителі —
Кріт та єнот.
А птиці-синиці —
Горішній народ.

Чимало іще
Несподіваних див
У місті зеленому
Я б вам відкрив.
Та ви і самі
Побуваєте там,
І місто чудесне
Відкриється вам.

По стуку,
По дзвону,
По свисту,
По писку

Вгадаєте мешканців
Точну прописку.

 

І круглий рік цвіте краса…. Олекса Ющенко

Краса природи скрізь, у всьому,
В краплині теплій дощовій,
В барвінку синьому, густому,
В піснях, що носить сніговій;
У цвіті яблуні чи вишні,
У хвилях моря та Дніпра,
У незабудках, що не пишні,
А серце радо завмира,
Коли побачиш десь у полі
Або привидяться у сні:
Здається, ти вже на роздоллі
Де жайворонки голосні…
Краса природи — у озерці,
У злетові зірок стрімкім,
В усій землі, що добре серце
Нам відкриває, як своїм;
Вона — у пуп’янку тугому
І у багряному листку,
У райдузі опісля грому,
Що упірнула у ріку…
Краса — то кучеряві хмари
І чисті, світлі небеса,
То шум вітрів і сонця чари…
І круглий рік цвіте краса!

 

У вінку моя земля. Олекса Ющенко

Умій стеблині порадіти
І розгадать, чий в росах слід.
Люби всілякі трави, квіти,
Ожини і колючий глід.
Як хвильки, пахощі до мене
Вітрець ласкавий посила.
І жовте, й голубе, зелене
Куштує медобор бджола.
«Чай, чай, молочай,
У мед умочай…» —
Це пісню наш народ співа,
І, наче цвіт, її слова.
А цвіту всякого доволі,
В садах плодів на різний смак.
Земля нам догоджає в полі,
У лісі, й лузі — добрий знак.
Тут і солодкого, й терпкого,
І кислого — що до смаку,
Блакитного і золотого,—
Земля в барвистому пінку.
Траві радію, молочаю…
Як гарно, земле, що ти є!
То праця так тебе квітчає,
А гріє сонечко моє!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: