Вірші про природу

Кожна пора року, кожен місяць в році по своєму прекрасні. Це дуже добре підмічають поети у свої творах.  У цьому розділі МегаЗнайка зібрала найкращі вірші, які вчать любити природу, милуватись природою, спостерігати за природою в усі пори року.

Вірші про чотири пори року і про дванадцять чарівних місяців. Зима –  Грудень,Січень, Лютий. Весна – Березень, Квітень, Травень. Літо:  Червень, Липень, Серпень. Осінь – Вересень, Жовтень, Листопад.

Вірші про пори року

Зелений, рідний краю. Микола Петренко

Ой іде, іде весна —Наче райдуга ясна!Сяє сонечко вродливе,Усміхається блакить,Зеленіють щастям ниви,Далеч піснею дзвенить. А татусь поїхав ниніДо лісничого у ліс —На розспіваній машиніДвісті саджанців привіз! Гей, дівчата, гей, хлоп’ята!А беріть скоріш лопати:Бо ж людині кожній требаПосадити деревце —Хай росте у синє небо,Розмовляє з вітерцем! Хай ростуть дубочки, й клени,І калина, й горобина,—Щоб була повік […]

Зелений, рідний краю. Микола Петренко Read More »

Ой іде, іде весна —Наче райдуга ясна!Сяє сонечко вродливе,Усміхається блакить,Зеленіють щастям ниви,Далеч піснею дзвенить. А татусь поїхав ниніДо лісничого у ліс —На розспіваній машиніДвісті саджанців привіз! Гей, дівчата, гей, хлоп’ята!А беріть скоріш лопати:Бо ж людині кожній требаПосадити деревце —Хай росте у синє небо,Розмовляє з вітерцем! Хай ростуть дубочки, й клени,І калина, й горобина,—Щоб була повік

Вірші про гриби

Вірші про гриби

Боровик. Олександр Олесь Вийшов в поле боровикта й узявся в боки,бо він бачити не звикобрії широкі. Покрутився на нозі,реготом залився,танцюристці-стрекозів пояс уклонився. Довго зайчика ганяв,виспавсь на пісочку. Коли вечір вже настав,викупавсь в струмочку. Треба вже й додому йти,суне ніч-циганка. Почала гриба трястилюта лихоманка. Розболілась голова,коле в усі, нежить…Може, з тиждень або дваборовик пролежить. Заблудився серед

Вірші про гриби Read More »

Боровик. Олександр Олесь Вийшов в поле боровикта й узявся в боки,бо він бачити не звикобрії широкі. Покрутився на нозі,реготом залився,танцюристці-стрекозів пояс уклонився. Довго зайчика ганяв,виспавсь на пісочку. Коли вечір вже настав,викупавсь в струмочку. Треба вже й додому йти,суне ніч-циганка. Почала гриба трястилюта лихоманка. Розболілась голова,коле в усі, нежить…Може, з тиждень або дваборовик пролежить. Заблудився серед

Любов. Василь Симоненко

Дзвенять німою тугою ліси,Коли їх ніч тремтлива обнімаєІ від очей у ревності ховаєПринади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси,Як ранок спалахне на небокраї,Як сонце огняне завісу піднімаєІз їх первісної і чистої краси. Мені здається, — може, — я не знаю,Було і буде так у всі часи:Любов, як сонце, світу відкриваєБезмежну велич людської краси. І

Любов. Василь Симоненко Read More »

Дзвенять німою тугою ліси,Коли їх ніч тремтлива обнімаєІ від очей у ревності ховаєПринади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси,Як ранок спалахне на небокраї,Як сонце огняне завісу піднімаєІз їх первісної і чистої краси. Мені здається, — може, — я не знаю,Було і буде так у всі часи:Любов, як сонце, світу відкриваєБезмежну велич людської краси. І

Комета і сірник. Василь Симоненко

В холоднім космосі блукаючи без цілі,Вона Землі хвостом не обминеІ омахів вогнисті заметіліЗ нічного неба щедро сипоне. І довго будуть дивуватись люди,Напишуть вчені тисячі томівПро те велике і незвичне чудо,Про феєрверк небачених вогнів. IIСірник малий в руках у господиніВ кімнаті темній спалахне на мить —Хитне на стінах чудернацькі тіні,Щоб потім вмерти й більше не ожить.

Комета і сірник. Василь Симоненко Read More »

В холоднім космосі блукаючи без цілі,Вона Землі хвостом не обминеІ омахів вогнисті заметіліЗ нічного неба щедро сипоне. І довго будуть дивуватись люди,Напишуть вчені тисячі томівПро те велике і незвичне чудо,Про феєрверк небачених вогнів. IIСірник малий в руках у господиніВ кімнаті темній спалахне на мить —Хитне на стінах чудернацькі тіні,Щоб потім вмерти й більше не ожить.

Ніч в озері. Василь Симоненко

В мовчанні вод пригнічено-веселихЗастигли зорі на холоднім дні —І озеро нагадує меніВеликий таємничий келих. На дні повільно хмари темно-синіПовзуть, немов підводні кораблі,А навкруги ні клаптика землі —Одні лиш зорі, строгі і красиві. І я тремчу — у грудях канонада,Я онімів, бо неземна принадаМені так душу щастям колиса. І соромно стає, і розум боре втома:Адже болото

Ніч в озері. Василь Симоненко Read More »

В мовчанні вод пригнічено-веселихЗастигли зорі на холоднім дні —І озеро нагадує меніВеликий таємничий келих. На дні повільно хмари темно-синіПовзуть, немов підводні кораблі,А навкруги ні клаптика землі —Одні лиш зорі, строгі і красиві. І я тремчу — у грудях канонада,Я онімів, бо неземна принадаМені так душу щастям колиса. І соромно стає, і розум боре втома:Адже болото

Криниця. Володимир Ладижець

Понад шляхом, в тихім зворі.Під великим камінцем,Ми з Оксанкою учораРозкопали джерельце. Лиш вода забулькотілаЗ-за похилої берізки,Підійшла до нас несмілоЛісова красуня — кізка. Нахилилась, напиласьТа й у гори подалась. Потім зайчик і куничкаНапилися із кринички. Йшла у ліс якась бабуся,Каже: «Ось де я нап’юся.А яка ж вона смачна,І прозора, й запашна.Вік такої не забуду.От спасибі добрим

Криниця. Володимир Ладижець Read More »

Понад шляхом, в тихім зворі.Під великим камінцем,Ми з Оксанкою учораРозкопали джерельце. Лиш вода забулькотілаЗ-за похилої берізки,Підійшла до нас несмілоЛісова красуня — кізка. Нахилилась, напиласьТа й у гори подалась. Потім зайчик і куничкаНапилися із кринички. Йшла у ліс якась бабуся,Каже: «Ось де я нап’юся.А яка ж вона смачна,І прозора, й запашна.Вік такої не забуду.От спасибі добрим

Водолаз. Віктор Кочевський

Ген на небеснім сизім прузіПливуть хмарини парусові,А тут розвісили медузиСвої зелені парасолі. Мигтить сріблястих рибок зграяЙ сідає десь на дно камінне,І сам я рину і пірнаю,Перетворившись на дельфіна. Я не боюся анітрохиУ цім казковім дивнім царстві:У мене гумові панчохи —Світло-зелені довгі ласти. Тугий шолом наліз на вухаЩе й добре скло у мене зряче,Од видиху мого

Водолаз. Віктор Кочевський Read More »

Ген на небеснім сизім прузіПливуть хмарини парусові,А тут розвісили медузиСвої зелені парасолі. Мигтить сріблястих рибок зграяЙ сідає десь на дно камінне,І сам я рину і пірнаю,Перетворившись на дельфіна. Я не боюся анітрохиУ цім казковім дивнім царстві:У мене гумові панчохи —Світло-зелені довгі ласти. Тугий шолом наліз на вухаЩе й добре скло у мене зряче,Од видиху мого

Зірка. Ігор Калинець

Заслухалась зіркацвіркуна,вихилилась через віконце —хотіла ружечку кинутита й сама впала.Підібрав її лопух,думав, що світлячок.Сидить зірка на листкові,до неба високо,до землі чужинно.Ще й очіяк у Дзвінки.— Як ти називаєшся?А вона:— А я цвіркуна слухала.

Зірка. Ігор Калинець Read More »

Заслухалась зіркацвіркуна,вихилилась через віконце —хотіла ружечку кинутита й сама впала.Підібрав її лопух,думав, що світлячок.Сидить зірка на листкові,до неба високо,до землі чужинно.Ще й очіяк у Дзвінки.— Як ти називаєшся?А вона:— А я цвіркуна слухала.

Сонце. Ігор Калинець

Поза воротаяре золото,ярії роси,сонечко босеколесом, колесомяк гагілочка. Червінцю, червінцю,мені по вінця.Я на купалау воду впало,а у петрівку —в житньому вінкувід серпа втекло,як перепілка. На городіза перелазомсоняшник лузало.Прийшла пава — листя опало.До багаття звезла,бо сонечко змерзло:гори, гори ясно,аби не погасло.

Сонце. Ігор Калинець Read More »

Поза воротаяре золото,ярії роси,сонечко босеколесом, колесомяк гагілочка. Червінцю, червінцю,мені по вінця.Я на купалау воду впало,а у петрівку —в житньому вінкувід серпа втекло,як перепілка. На городіза перелазомсоняшник лузало.Прийшла пава — листя опало.До багаття звезла,бо сонечко змерзло:гори, гори ясно,аби не погасло.

Місяць. Ігор Калинець

Старий місяцьчервоною короюзашерх,як смерека.У старого місяцямурашки бігаютьпід корою.Треба на них дятлаз лісу кликати.А молодийсам ріжками буцається,мов цапок.Старому місяцеві мулько —бік відлежав на хмарині.А молодому не спиться:біжить хвацькочерез усе небо —десь там зіроньки защедрували.

Місяць. Ігор Калинець Read More »

Старий місяцьчервоною короюзашерх,як смерека.У старого місяцямурашки бігаютьпід корою.Треба на них дятлаз лісу кликати.А молодийсам ріжками буцається,мов цапок.Старому місяцеві мулько —бік відлежав на хмарині.А молодому не спиться:біжить хвацькочерез усе небо —десь там зіроньки защедрували.

Роса. Ігор Калинець

Роса. Ігор Калинець

Розбудилася роса раненько,у росі личко вмила,щоб ще гарнішою бути.Тоді сіла на пелюстціі давай гойдатися.А сорока,на блискітки ласійка,тут як тут:що то за коштовний камінець?Тільки хтіла дзьобнути,а воно на пелюстці гойдається.Скреготнула зубамита й подалася далі.А промінь прилетів,взяв росу за рученьку —і злинули обоєв блакитне поле.

Роса. Ігор Калинець Read More »

Розбудилася роса раненько,у росі личко вмила,щоб ще гарнішою бути.Тоді сіла на пелюстціі давай гойдатися.А сорока,на блискітки ласійка,тут як тут:що то за коштовний камінець?Тільки хтіла дзьобнути,а воно на пелюстці гойдається.Скреготнула зубамита й подалася далі.А промінь прилетів,взяв росу за рученьку —і злинули обоєв блакитне поле.

Туман. Ігор Калинець

Устав туман удосвіта,запряг сиві воли —та й почумакував у Кримпо сіль.У степуназдогнало сонце,хоч би якась балочка —сховатися ніде.Пропав тумані сиві воли.Пере мрякана кладцівишиване хустята й побивається:— Де той туман забарився?Солі ні крупинки,прісні мої сльози.

Туман. Ігор Калинець Read More »

Устав туман удосвіта,запряг сиві воли —та й почумакував у Кримпо сіль.У степуназдогнало сонце,хоч би якась балочка —сховатися ніде.Пропав тумані сиві воли.Пере мрякана кладцівишиване хустята й побивається:— Де той туман забарився?Солі ні крупинки,прісні мої сльози.

Камінь. Ігор Калинець

Камінь. Ігор Калинець

Поверталася річка з гірі думала,що рожеву рибкунесе.А то не рибка,а плескатий камінчик.Розсердилася річка —і жбурнула його на берег.Який гарний плесканчик,—зраділа дівчинкаі в садку його посадила.— Рости, камінчику,великий,я тебе поливатиму.Росте камінчик без коріння —виріс рожевим каменем.Тепер він як скеля.Та серце м’яке маєі маленьку дівчинкулюбить.

Камінь. Ігор Калинець Read More »

Поверталася річка з гірі думала,що рожеву рибкунесе.А то не рибка,а плескатий камінчик.Розсердилася річка —і жбурнула його на берег.Який гарний плесканчик,—зраділа дівчинкаі в садку його посадила.— Рости, камінчику,великий,я тебе поливатиму.Росте камінчик без коріння —виріс рожевим каменем.Тепер він як скеля.Та серце м’яке маєі маленьку дівчинкулюбить.

Вірші про красу природи. Ната Гончаренко

Краса природи у віршах

Вірші про красу природи, про замилування природою, навколишнім світом. Вірші про природу для дітей від Нати Гончаренко Краса землі моєї. Ната Гончаренко Краса землі моєїПроникливо цвіте.В тихесеньких лілеяхМереживо святе.У вишні зріє проміньМарцевої жаги,Викохуючи гомінМедової доби.Пшениця янтаріє,Прийшла її пора,Жарини сонце гріють,Як маму дітвора.Ось соняшник схиляєГолівоньку палку.Замріяно злітаєЛебедик на ставку.Верба вплітає стрічкуУ коси чепурні.Синіє вітру річкаЛазурні літа

Вірші про красу природи. Ната Гончаренко Read More »

Вірші про красу природи, про замилування природою, навколишнім світом. Вірші про природу для дітей від Нати Гончаренко Краса землі моєї. Ната Гончаренко Краса землі моєїПроникливо цвіте.В тихесеньких лілеяхМереживо святе.У вишні зріє проміньМарцевої жаги,Викохуючи гомінМедової доби.Пшениця янтаріє,Прийшла її пора,Жарини сонце гріють,Як маму дітвора.Ось соняшник схиляєГолівоньку палку.Замріяно злітаєЛебедик на ставку.Верба вплітає стрічкуУ коси чепурні.Синіє вітру річкаЛазурні літа

У вінку моя земля. Олекса Ющенко

Умій стеблині порадітиІ розгадать, чий в росах слід.Люби всілякі трави, квіти,Ожини і колючий глід. Як хвильки, пахощі до менеВітрець ласкавий посила.І жовте, й голубе, зеленеКуштує медобор бджола. «Чай, чай, молочай,У мед умочай…» —Це пісню наш народ співа,І, наче цвіт, її слова. А цвіту всякого доволі,В садах плодів на різний смак.Земля нам догоджає в полі,У лісі,

У вінку моя земля. Олекса Ющенко Read More »

Умій стеблині порадітиІ розгадать, чий в росах слід.Люби всілякі трави, квіти,Ожини і колючий глід. Як хвильки, пахощі до менеВітрець ласкавий посила.І жовте, й голубе, зеленеКуштує медобор бджола. «Чай, чай, молочай,У мед умочай…» —Це пісню наш народ співа,І, наче цвіт, її слова. А цвіту всякого доволі,В садах плодів на різний смак.Земля нам догоджає в полі,У лісі,

Носити окуляри мушу… Олександр Морозов

Носити окуляри мушу,Бо в цьому виникла потреба,Та навіть у малій калюжіЯ бачу не багно, а небо… У кожній росяній краплиніЯ бачу всесвіт – зорі й хмари.Щоб це розгледіти, людині,Не треба мати окуляри.

Носити окуляри мушу… Олександр Морозов Read More »

Носити окуляри мушу,Бо в цьому виникла потреба,Та навіть у малій калюжіЯ бачу не багно, а небо… У кожній росяній краплиніЯ бачу всесвіт – зорі й хмари.Щоб це розгледіти, людині,Не треба мати окуляри.

Довкола стільки є краси. Дишкант Катерина

Довкола стільки є краси:Краплинки ранньої роси,Метеликів веселі танці,Татуся посмішка уранці,Злотиста зачіска колоссяВерби над річкою волосся,Пташині неба передзвони,Вечірніх хмар вбрання червоне,Веселка в сонячнім намистіI квітів рушники барвисті,Натруджені матусі рукиІ колискових тихі звуки.О, скільки в світі є краси!Ти серденьком її проси,Й наповнюй душу аж до краюКраплинами земного раю!

Довкола стільки є краси. Дишкант Катерина Read More »

Довкола стільки є краси:Краплинки ранньої роси,Метеликів веселі танці,Татуся посмішка уранці,Злотиста зачіска колоссяВерби над річкою волосся,Пташині неба передзвони,Вечірніх хмар вбрання червоне,Веселка в сонячнім намистіI квітів рушники барвисті,Натруджені матусі рукиІ колискових тихі звуки.О, скільки в світі є краси!Ти серденьком її проси,Й наповнюй душу аж до краюКраплинами земного раю!

Запрошення до мандрівки. Григорій Усач

Давай не додивимосьВранішні сниІ вирушим з хатиВ світанок ясний. За річку,За поле.І лугом навскіс —До міста,Яке називаєтьсяЛіс.А в місті —Проспекти,Бульвари,Квартали,Де мешканці різніСтежки протоптали. Ішли поодинці,А може, й стадами…Ступаймо нечутноЗа тими слідами.Побачимо місце,Де кожного дняСтрічає світанокСтрунке оленя.І раптом почуєм:Мов ранку кришталь,Сопілочка іволгиСріблиться вдаль. Це значить,Оленячу площуПройшли.Це значить,Ми вулицю ІволгЗнайшли. Погляньмо ліворуч:Дерева цвітуть,І бджолиНа Липовій трасіГудуть. Тож

Запрошення до мандрівки. Григорій Усач Read More »

Давай не додивимосьВранішні сниІ вирушим з хатиВ світанок ясний. За річку,За поле.І лугом навскіс —До міста,Яке називаєтьсяЛіс.А в місті —Проспекти,Бульвари,Квартали,Де мешканці різніСтежки протоптали. Ішли поодинці,А може, й стадами…Ступаймо нечутноЗа тими слідами.Побачимо місце,Де кожного дняСтрічає світанокСтрунке оленя.І раптом почуєм:Мов ранку кришталь,Сопілочка іволгиСріблиться вдаль. Це значить,Оленячу площуПройшли.Це значить,Ми вулицю ІволгЗнайшли. Погляньмо ліворуч:Дерева цвітуть,І бджолиНа Липовій трасіГудуть. Тож

І круглий рік цвіте краса…. Олекса Ющенко

Краса природи скрізь, у всьому,В краплині теплій дощовій,В барвінку синьому, густому,В піснях, що носить сніговій;У цвіті яблуні чи вишні,У хвилях моря та Дніпра,У незабудках, що не пишні,А серце радо завмира,Коли побачиш десь у поліАбо привидяться у сні:Здається, ти вже на роздолліДе жайворонки голосні… Краса природи — у озерці,У злетові зірок стрімкім,В усій землі, що добре

І круглий рік цвіте краса…. Олекса Ющенко Read More »

Краса природи скрізь, у всьому,В краплині теплій дощовій,В барвінку синьому, густому,В піснях, що носить сніговій;У цвіті яблуні чи вишні,У хвилях моря та Дніпра,У незабудках, що не пишні,А серце радо завмира,Коли побачиш десь у поліАбо привидяться у сні:Здається, ти вже на роздолліДе жайворонки голосні… Краса природи — у озерці,У злетові зірок стрімкім,В усій землі, що добре

Стежечка. Ігор Калинець

Ходім зі мною, стежечко.Обережно,не зачепися за камінець,переступи соломкуі під спориш не ховайся,—все одно бачу. А там,за городом,ого як ти виросла!Сама біжиш,через струмок перескакуєш,батіжком по пилюці цвьохаєш,за суницею збочуєш,топчеш горох при дорозі. Коли б глянути, стежко,он з тої горина всенький світ! Тільки не поспішай:така верчена ти,як дзига.Але ж світ красний —голова крутиться…

Стежечка. Ігор Калинець Read More »

Ходім зі мною, стежечко.Обережно,не зачепися за камінець,переступи соломкуі під спориш не ховайся,—все одно бачу. А там,за городом,ого як ти виросла!Сама біжиш,через струмок перескакуєш,батіжком по пилюці цвьохаєш,за суницею збочуєш,топчеш горох при дорозі. Коли б глянути, стежко,он з тої горина всенький світ! Тільки не поспішай:така верчена ти,як дзига.Але ж світ красний —голова крутиться…

Криничка. Ігор Калинець

Сплю глибоко-глибоко.А ще глибше —мати моя підземна. Я їй про зорі розповідаю,а вона — про коріння дуба. Я їй про хмаринку,а вона студеним молокоммене поїть. Я їй про метелика,а воназ водяного царстварусалку приводить. А оце весняна калинане хоче забрати з менесвою подобу. Тільки сонцеп’є та п’єкалинову водучерез золоті соломинки.

Криничка. Ігор Калинець Read More »

Сплю глибоко-глибоко.А ще глибше —мати моя підземна. Я їй про зорі розповідаю,а вона — про коріння дуба. Я їй про хмаринку,а вона студеним молокоммене поїть. Я їй про метелика,а воназ водяного царстварусалку приводить. А оце весняна калинане хоче забрати з менесвою подобу. Тільки сонцеп’є та п’єкалинову водучерез золоті соломинки.

Люби природу не як символ. Максим Рильський

Вірш про захоплення красою природи, її силою, могутністю. Люби природу не як символ. Автор поезії –  відомий український поет – Максим Рильський. Люби природу не як символДуші своєї,Люби природу не для себе,Люби для неї.Вона — не тільки тема віршаАбо картини,—В ній є висоти незміриміЙ святі глибини.У неї є душа могуча,Порив є в неї,Що більший над

Люби природу не як символ. Максим Рильський Read More »

Вірш про захоплення красою природи, її силою, могутністю. Люби природу не як символ. Автор поезії –  відомий український поет – Максим Рильський. Люби природу не як символДуші своєї,Люби природу не для себе,Люби для неї.Вона — не тільки тема віршаАбо картини,—В ній є висоти незміриміЙ святі глибини.У неї є душа могуча,Порив є в неї,Що більший над

Тихо у полі. Олександр Олесь

Тихо у полі… ні співу, ні шуму,Думає поле глибокую думу,Тишею душу свою напуває,Колос зелений зерном наливав.Тихо… Ні співу, ні шуму,Думає думу.

Тихо у полі. Олександр Олесь Read More »

Тихо у полі… ні співу, ні шуму,Думає поле глибокую думу,Тишею душу свою напуває,Колос зелений зерном наливав.Тихо… Ні співу, ні шуму,Думає думу.

На екскурсію. Олександр Олесь

Завтра, завтра підем в поле,В школі кинемо книжки,Цілий день ми проспіваєм,Як співають там пташки. І ромену і волошокПовні поли нарвемо,На межі з квіток пахучихМи віночки сплетемо. У лісах, лісах зеленихМи спочинемо гуртомПід столітньою вербою,Що схилилась над струмком. Скільки ми нового взнаєм,Скільки ми угледим див!Заспіваєм, защебечемСеред лісу, серед нив. Защебечем, заспіваєм,Як співають там пташки…Завтра, завтра підем

На екскурсію. Олександр Олесь Read More »

Завтра, завтра підем в поле,В школі кинемо книжки,Цілий день ми проспіваєм,Як співають там пташки. І ромену і волошокПовні поли нарвемо,На межі з квіток пахучихМи віночки сплетемо. У лісах, лісах зеленихМи спочинемо гуртомПід столітньою вербою,Що схилилась над струмком. Скільки ми нового взнаєм,Скільки ми угледим див!Заспіваєм, защебечемСеред лісу, серед нив. Защебечем, заспіваєм,Як співають там пташки…Завтра, завтра підем

Вірші про сонце, сонечко

Вірші про сонце, сонечко

Світить нині сонечко. Євген Желєзняков Світить нині сонечкоУ моє віконечко.Світить воно, гріє,Все село радіє:Гарне буде літо,Гарне буде жито.Вславить рідний крайЩедрий урожай. Сонечка. Леся Медик-Яремчук Сонечко, те, що у небі світило,Якось у річку згори задивилосьІ здивувалось: “Хіба ж так буває?Знаю, одне я, а тут нас аж два є.”Сонечко інше – жучок невеличкий-Зручно вмостилось на листя сунички.В

Вірші про сонце, сонечко Read More »

Світить нині сонечко. Євген Желєзняков Світить нині сонечкоУ моє віконечко.Світить воно, гріє,Все село радіє:Гарне буде літо,Гарне буде жито.Вславить рідний крайЩедрий урожай. Сонечка. Леся Медик-Яремчук Сонечко, те, що у небі світило,Якось у річку згори задивилосьІ здивувалось: “Хіба ж так буває?Знаю, одне я, а тут нас аж два є.”Сонечко інше – жучок невеличкий-Зручно вмостилось на листя сунички.В

Вірші про екологію від О.Пархоменко “Що хвалити куликові”

Вірші про екологію. Що хвалити куликові. О.Пархоменко

Від атора: “Сьогодні навіть малюкам-першокласникам відоме мудрецьке чужомовне слово «екологія», що визначає взаємини між людьми й навколишнім середовищем, себто природою. І мені подумалось: а от у роки мого дитинства слова «екологія» не знали навіть десятикласники! Не тому, що були такі нетямущі, а тому, що в цьому слові не мали потреби. Жило воно в грубих тлумачних

Вірші про екологію від О.Пархоменко “Що хвалити куликові” Read More »

Від атора: “Сьогодні навіть малюкам-першокласникам відоме мудрецьке чужомовне слово «екологія», що визначає взаємини між людьми й навколишнім середовищем, себто природою. І мені подумалось: а от у роки мого дитинства слова «екологія» не знали навіть десятикласники! Не тому, що були такі нетямущі, а тому, що в цьому слові не мали потреби. Жило воно в грубих тлумачних

Вірші про красу української природи. Павло Тичина

Вірші Павла Тичини про природу

А я у гай ходила. Павло Тичина А я у гай ходилапо квітку ось яку!А там дерева — люлі.І все отак зозулі:ку-ку! Я зайчика зустріла,дрімав він на горбку.Була б його спіймала —Зозуля ізлякала:ку-ку. Біля озера у лісі (уривок) Темний ліс, стежина біла:чудно так, немовби сниться…— Причаїлась то лисиця?— Ні, гілляка поруділа:хтось її зламав і кинув.—

Вірші про красу української природи. Павло Тичина Read More »

А я у гай ходила. Павло Тичина А я у гай ходилапо квітку ось яку!А там дерева — люлі.І все отак зозулі:ку-ку! Я зайчика зустріла,дрімав він на горбку.Була б його спіймала —Зозуля ізлякала:ку-ку. Біля озера у лісі (уривок) Темний ліс, стежина біла:чудно так, немовби сниться…— Причаїлась то лисиця?— Ні, гілляка поруділа:хтось її зламав і кинув.—

Вірші про ягоди і фрукти. Вірші про садок

Збірник віршів про фрукти і ягоди. Вірші про сад для дітей. Вірші про яблука, груші, виченьки, черешеньки, виноград, кавун…

Вірші про ягоди і фрукти. Вірші про садок Read More »

Збірник віршів про фрукти і ягоди. Вірші про сад для дітей. Вірші про яблука, груші, виченьки, черешеньки, виноград, кавун…

Вірші про вечір, ніч

Вечір і ніч – найбільш загадкові частини доби. Пропонуємо добірку віршів для дітей про вечір і про ніч.

Вірші про вечір, ніч Read More »

Вечір і ніч – найбільш загадкові частини доби. Пропонуємо добірку віршів для дітей про вечір і про ніч.

Прокрутити вгору