Зміст сторінки
Збірник віршів Василя Вітки про птахів: Драч, Крутиголовка, Дятлик, Одуд, Омелюх, Сич і сова, Славка, Сойка, Сорока, Тетеря, Чечітка (про чечітку і чаплю), Шпак, Чиж, Фазан, Пересмішниця, Піночка, Стриж.
Збірник віршів білоруського поета Василя Вітки у перекладі українською мовою. Пропонуємо вірші із збірочки “Пташина школа”. Усі вірші про пташок і з ілюстраціями. Цікаво, пізнавально, з любов’ю до дітей і природи!
Драч. Василь Вітка
Драч, драч,
Бери деркач,
Дери
Дерн.
А драч
У плач:
— Я і так зморений.
Брав дрова на дровітні.
Простудився в підворітні.
Занедужав там у квітні,
І заслаб нарешті.
Не кажи,
Драче,
Заслаб нарешті —
Бо добре горло
Дереш ти.
Крутиголовка. Василь Вітка
Надто імення
Придумали ловко:
Назвали пташину
Крутиголовка.
На диво вдалася
3 верткою шиєю.
А в нашім класі,
Чи теж такі є?
Не ступлять і кроку
Вони без підказки,
Не вивчать урока.
Не знають казки.
Вухами стрижуть,
Щоб слівце почути.
Крутиголовками
Такі можуть бути.
Дятлик. Василь Вітка
Дятлик чув від діда.
Коли в лісі ріс:
— Хто б про тебе відав
Якби не твій ніс?
Дятлик тер свій лобик.
А потім і звик.
Хоч довший за дзьобик
У нього — язик.
Одуд. Василь Вітка
З голови він аж рудий.
Сам пістряво-сивий,
Але довшої дуди
Бачить не могли ви.
Причесавши свій чубок,
Одуд взявся за урок.
Сів за книгу: — Ду-ду-ду.
Скоро в школу я піду.
Не вилазь з гнізда, одуде.
Не сміши лісного люду.
Ти до школи не доріс.
Хоч і маєш довгий ніс.
Омелюх. Василь Вітка
Не лінивець і не сплюх
Гість північний — омелюх
Влітку тут він не буває,
Лиш на зиму прилітає.
Скаче він по горобині
В червонесенькій хустині,
Одне гронце оббирає,
А на інше позирає.
Птах в роботі не скучає,
Всі дерева облітає,
Скрізь стрибає, наче свій,
А, як стихне сніговій,
День весняний завітає —
Знов на Північ відлітає.
Пересмішниця. Василь Вітка
І що воно за сміх
Із дітей малих,
Із нашого пастуха.
Просить Терешко:
— Принеси горішка.—
А пересмішниця:
— Ха-ха, ха-ха-ха!
Каже пересмішник:
— Полечу в горішник,
Наберу горішків
Для пересмішків
Аж чотири міхи,
Для ровесничків
Пересмішничків:
Хі-хі, хі-хі-хі, хі!
Піночка. Василь Вітка
Піночка-паняночка,
Жовта сукеночка,
Тоненькі ніжки,
Потанцюй нам трішки.
Каже пташка піночка:
— Я вже не паняночка,
Не танцюю, не літаю,
Тільки діток доглядаю.
Нема часу танцювати,
Треба діток годувати.
Маю я три донечки,
Ще й сииочка-сонечка.
Мій маленький хлопчачок
Чук-чок,
Чук-чок.
Просить їсти цілий день:
Цінь-цень,
Пінь-пень.
Сич і сова. Василь Вітка
Сидить сич на вербі,
А сова на трубі.
У сови питає сич:
— Чи ти, сово, чуєш клич?
То мисливець затрубив
У трубу.
Хоч би нас не загубив —
Бу-бу-бу.
А сова сичу: — Замовкни,
Гоняться хорти за вовком.
То мисливці вже ідуть —
Ух, ух, ух.
Всіх вовків вони поб’ють —
Пух, пух, пух!
Славка. Василь Вітка
— Чим прославилась ти, славко? —
Запитав у пташки Славка.—
Ну, людина — інша справа,
А тобі за віщо слава?
Кращий, ніж в усіх пташок,
Соловейків голосок.
Славочка чорноголова
Ледве вимовила слово:
— Я з тобою згодна, Славо,
Що на славу треба право,
І провина в тім моя —
Що тобі співала я
В лісі замість солов’я.
Сойка. Василь Вітка
У синіх погонах.
Рожевих лампасах,
А гірш за ворону
Вчиться у класі.
Сойчиному дзюбу
Читанки не любі.
А як візьме в пазурі —
Летять зшитки, букварі.
Тож не дивно, в заводійки
На уроках — тільки двійки!
Сорока. Василь Вітка
З понеділка до суботи
Мені вчитись неохота.
А якби-то у неділю —
В школі б цілий день сиділа.
Білобока скрекотуха.
Не школярка, а хитруха.
Не потрібна нам така,
Гультяїв нехай шука.
Стриж. Василь Вітка
– Стриж, стриж, підстрижи.
– Стриж я не для тебе.—
– А чому ж ти стриж, скажи?
– Бо стрижу я небо.
Доки діток підіймаю —
Усю землю облітаю.
Тетеря. Василь Вітка
Тетеря маленька,
Але не дурненька.
В щирої тетірки —
Із письма — п’ятірки.
— Таємниці тут нема,
Каже нам тетеря,—
Я завжди, завжди сама
Чищу свої пера.
І ніколи не спішу,
Тому чисто так пишу.
Фазан. Василь Вітка
Родом з гір.
З вершин Кавказу, —
Танцюриста
Видно зразу.
Він увесь тут на портреті
В золотім своїм бешметі.
На черкесці — узори,
На чорненьких лапках — шпори.
З-під папахи на бочок
Вибивається чубок.
На грудях — газирі,
І веселки на пері.
Ми на виставці були.
Птах цей вищий похвали!
Добре скаче він лезгинку.
Дуже любить журавлинну.
Чечітка. Василь Вітка
Скаче чапля у болоті,
А чечітка в чаполоті,
А чубатий чечіт
Йде городом на обід.
Я чечота підлильную
Та добряче почастую.
Сизоперій чаплі-жінці,
Танцюристочці чечітці —
Нерозлучній парочці
Піднесу по чарочці
Чорничного киселю
Ще й медком підвеселю.
Дам тіточці чаплі
Солоденькі вафлі,
А чечітці чечевиці.
Тобі, чечіт,—
Чемериці.
Чиж. Василь Вітка
Чиж у гості ходив,
Чиж з совою пиво пив.
Як глитнув він краплі дві,
Зашуміло в голові.
Ледве, бідний, не зомлів.
Зовсім чижик осовів.
Треба нам його зловить.
Знов у клітку посадить.
Чижик мовив: — Не бажаю,
Я з совою пострибаю.
Шпак. Василь Вітка
До горобця звернувся шпак:
— Посвищи, браток, отак.
Горобець — і так і сяк —
Ні, не може він, як шпак.
Знать, горобчик не уміє
Засвистати: фію, фію!
Щиглик. Василь Вітка
Крильцем крутнув.
Блиснув лампаскою,
Дзюбом проткнув
Червону маску.
Кругленький лобик.
Ясна лампаска.
Гостренький дзьобик.
Червона маска.
Заплющить очі.
Гадає — сховався.
А я по співу
Про все здогадався.
Хто рано-вранці
В досвітки чисті
Нам на флоярці
Пісні насвистує.
__________________________
Художник Аптєкарєв Володимир.