Вірші Марії Познанської про сніг і сніжинки”Сніг іде”, “Сніжинки”.
Падає, падає, падає. Марія Познанська
Густо сніжок на поля.
Нас веселить він і радує –
Щедрою буде земля.
Впору нап’ються водицею
Рідні колгоспні лани.
і золотою пшеницею
Літо прославлять вони!
Сніг іде. Марія Познанська
Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий:
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.
Ми прокинем зранку
Стежку біля ґанку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
— Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?
Сніжинки. Марія Познанська
Ми в небі народилися,
Сніжиночки малі,
А нині ми спустилися
До рідної землі.
Веселими, грайливими
Літаєм навкруги
І стелем білі килими
На поле, на луги.
Літаєм навкруги
І стелем білі килими
На поле, на луги.
Хай живиться водицею
Вся матінка-земля,
Щоб буйною пшеницею
Прослалися поля.
Вся матінка-земля,
Щоб буйною пшеницею
Прослалися поля.
