Вірші про сома

Для допитливих дітей вірші про сома на сайті всезнайок МегаЗнайка! Вірші про сома для дітей, їх батьків, вчителів, вихователів.

Збірник віршів про сома

Сом. Грицько Бойко

Не сидиться хлопцю вдома —
Він зловити хоче сома.
Ранком з вудкою в руці
Наш рибалка на ріці.
Вибрав затишну місцину,
Сів на плетену корзину,
Швидко вудку розмотав
І рибалити почав.
Ось разок, іще разок —
Колихнувся поплавок.
Насторожився рибак,
Усміхнувся:
— Так-так-так!
Може, сом у цю хвилину
Підійшов і чуха спину?
А чи, може, соменята
Черв’ячка схотіли зняти?..—
Враз — не стало поплавка,
Вудку смикає рука.
Хлопець знизує плечима,
Хлопець блимає очима:
То не сом, не соменя —
То зелене жабеня!

Сом. Катерина Дишкант

Сом заснув на самоті
На самісінькому дні.
І в своїх солодких снах
Сом літає наче птах.

Соменя. Віктор Кочевський

Таловоддям виповниться рудка
І до неї з ближньої ріки
Із довір’ям запливає прудко
Нерозумна риба напрямки.
Легко рибі за ріку попасти,
А повіє літо гаряче —
Те озерце стане ніби пастка,
Із якої жодна не втече.
Так і сталось…
Бродячи у лузі,
Я одного сонячного дня
Серед каламутної калюжі
Вздрів мале, мов палець, соменя.
Підхопив сачком його:
— Дурненький! —
Плеснув у відерце — і до Псла…
Упізнала бистрина соменка,
Ніжно пригорнула й понесла.
Ну, пливи, пливи собі додому,
До сомихи, до старого сома.
Опустись на дно корчакувате —
Будеш там днювати й ночувати.
Бистра хвиля каруселлю кружить,
У глибинах щезло соменя…
Ні, воно ніколи на калюжу
Псла свого тепер не проміня.

Про сома. Л. Куліш-Зіньків

Сонце гріє
Аж пече,
З сома
Сьомий піт тече.
Радить сому
Сонний кит:
– Покупатись,
Соме, слід!

Рибалка. Віктор Кочевський

Чув Мишко, що тут, в ковбані,
З давніх пір живуть соми,
Сонно дишуть на світанні
І ворушать вусами.

Підмостив Мишко соломи,
Щоб м’якіш сидіть на пні:
— Ех, якби зловити сома,
Щоб позаздрили мені.

Не домріяв до кінця —
Враз хитнуло поплавця,
І перед Мишковим оком
Він поплив неквапно боком…

Вудлище смикнув Михась —
Жилка туго натяглась.
— Ого-го, яку рибину
Загачив я на глибинах!..
Мабуть, сом сидів на дні
І попавсь-таки мені!

Тягне, пружиться добряче,
Ледь від радості не скаче
Розрум’янений Михась…
Раптом — плесь!..
— Та це ж карась!
Не карась, а карасило!
Де взялась у нього сила?
Певно виріс, зажирів
Між зелених куширів.

Де ж підсак?..
Нема підсака…
Ех, рибалко-неборако!
Не дрімав товстий карась,
Мов колода упиравсь.
Щоб не битись на піску,
Він рвонувся в осоку,
В очерет, у кужіль трав…
Там і жилку обірвав.

Хитро виблиснув лускою
На прощання він Мишкові,
Мов сказав: «Лови сомів,—
Тільки б витягти зумів!
А до мене, хлопче, зась!» —
І пірнув углиб карась,
І сміється з Михася…

…Оце й казочка уся.

Хитрий сом. Дмитрій Мегелик

Біля берега в лататті,
Де соми живуть вусаті,
Де шепоче очерет,—
Я поставив перемет.
Налетіли сірі хвилі,
Ніби чайки легкокрилі,
Перемет пішов до дна,
Натягнувся, як струна.
Я по бережку гуляю
Та на річку поглядаю:
– Чи не лясне там хвостом,
На гачок впіймавшись, сом?
Раптом хвилі стрепенулись,
Мов від бурі сколихнулись.
Сом лиш спину показав
І гачок за мить зірвав.
Але я надію маю,—
Підросту — його впіймаю.

Поділіться з друзями:

  • Час читання:1 хв. читання