Вірші про зернові культури


Збірник віршів про зернові культури: вірші про пшеницю, ячмінь, гречку…

Вусаті ячмені. Анатолій Камінчук

Дядечку ячменю,
Дайте зерна жменю,
Засіємо нивку,
Зеленогривку.
Щоб у теплі, гожі дні
Уродили ячмені.
Щоб виросли вуса,
Як в мого дідуся!

 

Гречка. Анатолій Камінчук

Відцвіла гречка,
Чорновершечка.
А тепер гречки
Повні мішечки.
Каже бабця наша:
— Буде добра каша!

 

Гречка. Андрій М’ястківський

Біла хмарка, біла,
Як зимою сніг,
Бігла небом, бігла,
Впала на моріг.

Стало хмарці жарко,
На траву лягла…
А воно не хмарка —
Гречка зацвіла.

 

Дідові вуса. Петренко Микола

В житі стежечка вузька
В зелен-царство скаче.
Тягнуться до колоска
Рученьки дитячі.
Молоденькі остюки
Гладжу й не боюся,
Так, немов ці колоски —
Дідусеві вуса.

 

Зерно. Вадим Крищенко

У землі сховалось,
Щоб зимою спати,
Піднялось весною
З теплої ріллі.
Влітку з нього виріс
Колосок вусатий,
Щоб пишалась осінь
Хлібом на столі.

 

Кажеш, моря в нас нема? Вадим Скомаровський

Підкрутив дідусь Кузьма
Вуса довгі й пишні:
– Кажеш, моря в нас нема?
Як же? А Пшеничне?

Ну, а Житнє як назвеш?
А Ячмінне море?
І Гречане море теж
Біле, неозоре.

Вийдеш, станеш на горбі
Літньою порою –
І вчувається тобі
Тихий шум прибою.

 

Овес. Надія Приходько

Із обох боків овес
В полі, біля стежки,
Заквітчався увесь,
Вбрався у сережки.

Вийде вітер погулять
І хмарки заверне,
А сережки дзвенять,
Достигає зерно.

Ніч тумани жене
І поля умиє.
Встане сонце ясне,
І овес дозріє.

Тепле літо у вівсі
Заховало силу,
Щоби дітки усі
Суп вівсяний їли.

 

Збірник віршів про зернові культури - гречку, ячмінь, пшеницю, рис, кукурудзу. Вірші для дітейПшениченька. Андрій Малишко

Над полями промені,
Зірка чиста.
На полях пшениченька
Колосиста.

Гей, гей, вся умита,
Теплим сонцем оповита
На полях пшениченька
Колосиста.

А за нею простори
І з дубами,
Білі хмари плавають
З голубами.

Гей, гей на просторі
За колоссям, наче в морі,
Білі хмари плавають
З голубами.

 

Пшениченька. Вадим Скомаровський

– Чий то, чий то колос?
Дивувались люди.
То звелась пшениченька
Над шляхом польовим
Татові – по пояс,
Братові – по груди,
А мені – ой лишенько! –
Вище голови.

 

Чому вусатий колосок? Надія Кир’ян

В колоска пита Катруся:
— Чом у тебе довгі вуса?
— Дуже давній я і сивий,
Бачив сонце, бачив зливи,
З сонця, вітру і роси
В мене вуса відросли,
Бо багато сотень літ
Я годую хлібом світ.

 

Ячмінь. Андрій Малишко

Тато кажуть, у артілі
Вже посіяли ячмінь,
Колоски, як вуса білі,
Кинуть влітку темну тінь.

Вітер зірветься гультяйко: —
Поле й ліс — моє усе! —
Колосків злотисту зграйку
В синє небо понесе.

Понавішує, постеле
Вище лісу, вище хмар,
І небес висока стеля
Аж засвітиться як жар.

Місяць стане у дозорі,
Явір кине довгу тінь,
Люди скажуть: — Гарні зорі!
А воно ж, мабуть, не зорі,
А з артілі наш ячмінь.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: