Вірші на кожну букву алфавіту. Вірші, що дружать із літерою Е
Веселка весело всміхалась. Дишкант Катерина
Веселка весело всміхалась,
Промінням сонячним все гралась,
Без пензля в небі малювала,
І нам промінчик щастя слала.
Електричка — вже пішла. Ганна Чубач
Електричка — вже пішла,
Друга — не поїде.
Повернімось до села
Говорити з дідом.
Електричка підожде!
Без нас не поїде!
Не почуєте ніде,
Що розкаже дід нам.
І. Січовик
***
Брате, глянь,— кричить сестричка,—
Мчить на мене електричка!..
А тепер повзе в кімнату
Величезний екскаватор!..
Ой, на нас біжить кабан!..
Затули мерщій екран!—
Цок! — і вимкнув брат Антон
Телевізор «Електрон».
Ему мчить — не наздогнати. О. Кононенко
Ему мчить — не наздогнати,
Ему — страус — птах малята.
Ефа в пустелі живе, де піски,
Ефа — отруйна змія, малюки.
Електрику містам і селам… Н. Забіла
Електрику містам і селам
Електростанції дають.
Колгоспники гуртом веселим
На елеватор хліб везуть.
Вірші на кожну букву алфавіту. Вірші, що дружать із буквою Є
Збірник віршів, багатих на букву є, вірші про букву є.
Єноти вивели гуляти. Наталя Забіла
Єноти вивели гуляти
Своє єдине дитинча.
За їх сім’єю вовк зубатий
Єхидно стежить з-за куща.
Єноти. Анатолій Камінчук
У крамниці єноти
Запитали: — Є ноти?
— Є ноти, є ноти,
Шановні єноти!
І тепер єноти
Вивчають ноти:
— До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!
До, сі, ля, соль, фа, мі, ре, до!
Як появилася буквочка Є. Дишкант Катерина
Привітними були всі букви завжди,
Люб’язно складали слова і склади.
Одна буква С неслухняною стала,
Комусь язика буква С показала.
А злий чарівник покарав навіки.
Отак появилася літера Є.
Єнот навчав синка єнота. О. Кононенко
Єнот навчав синка єнота:
— Є в лісі річка і болото.
Є мисливець — він полює,
Єгер є; — він ліс пильнує.
Є нікуди не втікає. Г. Чубач
Є нікуди не втікає.
Є про звірів ще не знає.
То ж лякатися не вміє.
Є завжди лише радіє.
Гляне звір на букву Є,
І забуде зло своє.
Буква «Є». Яка ж вона?. В. Гринько
Буква «Є». Яка ж вона?
Ніби скибка кавуна.
Кавуна маля просило —
Двічі скибку надкусило.
Дивлюсь, аж світає. Т. Шевченко
Дивлюсь, аж світає.
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає…
Є не каже, що немає. Г. Чубач
Є не каже, що немає.
Є завжди мене чекає.
— Є — кажу,— мене нема!
Є сміється: «А дарма!»
Є таке от з усіма:
Є й тоді, коли нема.
