Віслюк і Соловей. Іван Крилов. Байка


Переклад українською – Анатолій Присяжнюк.

Віслюк і Соловей. Іван Крилов

Віслюк побачив Солов’я

Та й каже: “А послухай-но, друзяко!

Всі кажуть, в співі ти великий майстеряка.

Хотів би вельми я

Твій спів судити на моє сумління,

Чи справді видатне твоє уміння?”

Тут Соловей являть своє мистецтво став:

Затьохкав, засвистав,

На тисячу ладів тягнув, переливався;

То лагідно він притихав

І цівкою у далеч млосно віддавався;

То дробом враз стократ по гаю розсипався.

Вслухало все йому,

Обранцю і співцю Аврори:

Затихли вітерці, пташок замовкли хори,

І прилягли стада на мураву.

Зачаєний, пастух ним милувався

Й, скорившись Солов’ю,

Він іноді пастушці усміхався.

Скінчив Співець. Віслюк, почвакавши листком:

“Доладно, – каже, – може, навіть, чудно –

Тебе-те, слухати не нудно;

Та жаль, що не знайом

Ти з нашим Когутом –

Іще б ти більше наломився,

Якби у нього трохи підучився”.

Мій бідний Соловей, зачувши суд чудний,

Спурхнув і – полетів за світ вкрай неблизький.

***

Крий Боже! щоб і в нас був судія такий.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: