Вірш про працьовитого вітерця – вітриська. Шустрий, невгамовний розбишака вітер побував усюди. Скрізь видно його труди.
Вітрисько. Тамара Коломієць
— Чом, вітриську, розходився,
хазяйнуєш у саду?
— Це я в листі заблудився
і дороги не знайду.
— А навіщо трусиш сливи
у некошену траву?
— Бо удався нелінивим,
без роботи не живу!
— Ой вітриську, робиш шкоду!
Угамуйся хоч на мить!
— Краще геть піду з городу,
в чистім полі буду жить! —
Звісив з тину босі ноги,
свиснув — листя полягло.
І за мить впродовж дороги
покурівся за село.
