Я не бажаю краще долі… Олександр Морозов


Я не бажаю краще долі,
Для щастя маю все, що треба.
Під хатою стоять тополі,
Верхівками лоскочуть небо.

Моє кохане любе місто,
Тебе до нитки роздягли,
Зняли з коштовностей намисто
І депресивним назвали.

Довкола тільки негаразди,
Навколо тебе стільки зла –
Немає ні води, ні газу,
Ані роботи, ні тепла.

Чи знову йти жебракувати
З сумою й посохом в руці?
Кругом стоять порожні хати,
Мов не поховані мерці.

Іду по вулиці додому,
Думки – немов бджолиний рій.
І дошкуляє страшна втома,
І спокушає старий змій:

„В столиці – кралі білолиці,
В столиці – мир і благодать,
І ті б, Сашко, у тій столиці
Міг влучно римами стрілять”.

Хто ж буде місто відновляти?
Хто стане місто берегти,
Якщо усі з своєї хати
Збіжимо в кращії світи?

Своє я місто не покину,
Цей шум і гуркіт поїздів,
Бо звідсіля моє коріння,
Могили тут моїх дідів.

До тебе я всім серцем лину
І залишаю все, як є-
Свої вірші, свою родину,
Й тебе – Дебальцеве моє.

Під хатою стоять тополі,
Лоскочуть небо жартома.
Шукають люди краще долі –
А долі кращої нема.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: