Як Хвостун хвоста позбувся. Грицько Бойко


Віршована казка із збірника творів Грицька Бойка для дітей “Веселинки, вірші, скоромовки”. Віршована казка “Як Хвостун хвоста позбувся”  Грицька Бойка навчає, що хвалитися і лінуватися ніколи не можна.

У Ясика-Карасика
Був собі кіт:
Не Мурлика,
Не Воркіт,
Не в чоботях —
Без чобіт…
Був сивенький кіт,
Кіт Хвостун,
Кіт-хвастун.
Невеличкий сам на зріст,
Але мав він довгий хвіст.
Як іде — хвостом дорогу мете:
Хвостуном його прозвали за те.
Дуже він хвостом пишався,
Задавався,
Вихвалявся:
— І пухнатий я,
І сивий,
І хвостатий,
І красивий!
Я — Хвостун! —
Всі прозвали задаваку,
Задаваку,
Вихваляку,—
Кіт-хвастун.
Хвостуна любив наш Ясик,
Хвостуна жалів Карасик.
Наче в казці, котик жив:
Тепло спав і смачно їв…
Та мишей він не ловив.
А зате Хвостун пухнатий
Добре вмів байдикувати.
Кожен день,
Цілий депь:
То сидить собі, як пень,
То лежить — відпочиває,
То обіда, то дрімає.
Розтовстів наш котик дуже
До мишей йому байдуже!..
Якось Ясик з ним гуляв
І таке йому сказав:
— Тато мій в цеху працює,
Мама все господарює,
Я ходжу у перший клас…
Тільки ти без діла в нас.
Годі байдики вже бить:
Ти берись мишей ловить!
А Хвостун: — Мишей люблю! —
Мур-мур-мур! Хочеш — зараз ізловлю! —
Мур-мур-мур! Та прошу тебе одне —
Няв-няв-няв! Ти в комору вкинь мене —
Няв-няв-няв!
Послухав наш Ясик таку його річ,
Узяв та й замкнув у коморі на ніч..
А на ранок,
А на ранок
Ясик лиш ступив на ґанок —
Кіт Хвостун йому навстріч:
– З добрим ранком, Ясику,
Ясику-Карасику,
Я трудився цілу ніч! —
Не дрімав,
Полював,
Двох мишей
Упіймав!
Подивися —
Двох!
Натомився —
Ох!..—
Ясик мовить: — Молодчина! —
І коту погладив спину…
Загордився наш хвастун:
— Я похвалений Хвостун!..—
І з усіх котячих ніг
До гусей у двір побіг.

— Гей, ви, гуси-гелготухи!
Хто не чув — нехай послуха:
Я аж двох мишей зловив!
Похвалив мене наш Ясик,
Похвалив мене Карасик,
Ще й погладив, як хвалив.
Не простий вже я пустун —
Мур-мур-мур! Я похвалений Хвостун —
Мур-мур-мур! Насміялись гуси з нього:
– Га-га-га! Ні, не чули ми такого —
Га-га-га! Так зведеш ти всіх мишей
Нанівець. Молодчина ти у нас,
Молодець!..
А Хвостун ще дужче запишався.
До курей у курник він подався.
— Гей, ви, кури-цокотухи!
Хто не чув — нехай послуха:
Я аж двох мишей зловив!
Похвалив мене наш Ясик,
Похвалив мене Карасик,
Ще й погладив, як хвалив.
Мене й гуси похвалили,
І тепер скажу я сміло:
Не простий вже я пустун —
Мур-мур-мур!
Я похвалений Хвостун —
Мур-мур-мур! —
Насміялись кури з нього:
— Ко-ко-ко!
Ні, не чули ми такого —
Ко-ко-ко!
Так зведені ти всіх мишей
Нанівець. Молодчина ти у нас,
Молодець!
Підкрутив наш котик вуса:
«Ще й пташкам я похвалюся!»
І побіг він у садок
До пташок.
— Гей, ви, пташки-щебетухи!
Хто не чув — нехай послуха:
Я аж двох мишей зловив!
Похвалив мене наш Ясик,
Похвалив мене Карасик,
Ще й погладив, як хвалив.
Гуси й кури похвалили,
І тепер скажу я сміло:
Не простий вже я пустун —
Мур-мур-мур!
Я похвалений Хвостун —
Мур-мур-мур!
Солов’ї сміються з нього:
– Тьох-тьох-тьох!
— Ні, не чули ми такого —
Тьох-тьох-тьох!
Так зведеш ти всіх мишей
Наніведь.
Молодчина ти у нас,
Молодець!..
Знали всі уже в селі:
дорослі, малі, шпаки, горобці,
Сусідські
Три вівці…
Всі хитали головами:
— Ой-йо-йой!
От Хвостун у нас герой,
Так герой!..
А «герой» так запишався,
Запишався і зазнався,
Що коли повечоріло
І комору знов закрили,—
Він уже не полював,
А лежав і міркував:
«Не простий вже я пустун
Мур-мур-мур!
Я похвалений Хвостун —
Мур-мур-мур!
Буду я відпочивать! —
Інші хай мишей їдять,
Бо мені це не пристало —
Я люблю ковбаску, сало»…
Потягнувсь він, позіхнув
І на ящику заснув…
Тишком-нишком
Вийшла мишка
Із нори.
В шкряботушки
Ніс і вушкп
Догори.
Чує мишка,
Бачить мишка:
Кіт ліг спать…
— Треба трішки,—
Каже мишка,—
Зачекать.
Хай засне він, хай задасть він
Хропака,—
Отоді вже кіт узна,
Хто я така!
Та й майнула,
Та й шугнула до нори…
Опівнічної темненької пори
Тишком-нишком
Вийшли мишки:
Тридцять три!
І тягли вони:
Нитки,
І шпагат,
І мотузки…
Хвостуна мерщій зв’язали,
Хвіст одгризли і забрали
До нори…
Кепські справи у кота,
Бо позбувся він хвоста!..
Кіт проснувся вранці рано:
Що таке? Ніяк не встане!
Став пручатись — та дарма…
— Ой-йо-йой! Хвоста нема!..
Тут прибігла
З хати
Мати,
Вихваляку рятувати,
А за нею Ясик,
Ясик-Карасик;
Розв’язали мотузки…
Кіт з комори навтіки!
Та спіткнувся і упав,
Ледве встав і почвалав…
Йде він, голову понурив..
Ну, а кури,
Ну, а кури,
Як побачили кота
Без хвоста,
Завели на всі лади:
— Куд-куди?
А за ними всі в селі:
дорослі, малі,
шпаки, горобці,
І сусідські
Три вівці:
— Так і треба хвастуну,-
Щоб не зазнавався!
Так і треба Хвостуну —
Без хвоста зостався!

(Грицько Бойко)


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: