Як весну викликали. Олекса Ющенко


Ой, набридла зима…
І синичка вже сама,
Що всю зиму прожила,
А не кинула села,
Кликать почала весну —
Морозище віджену!
Хочу, щоб усе цвіло.
Щоб до нас прийшло тепло!
Промінь вітерцю: — Куди ти? –
Полечу весну будити,
Бо ж оце мені не сниться.
Що озвалася синиця!
…Глянь — за ними ранній цвіт
Із-під снігу шле привіт!
Сонце. Теплий вітерець…
І жовтець навпростець
Бережком-лужком побіг.
Ніби сотню має ніг!
Луг квітує, сяє річка…
І не віриться, однак,
Що весні прийти синичка
Подала могутній знак!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: