Ясочка на річці. Наталя Забіла


Ясочка на річці. Наталя Забіла

Блись та блись на сонці наша річка,

повилась крізь луки запашні.

А яка ж тепленька в ній водичка!

І пісок м’якесенький на дні.

Поспішає радісно малеча,

цвірінчить на березі щодня.

Вітерець цілує щічки й плечі

і біжить по хвилях навмання.

Поскидали трусики і плаття,

пострибали в воду малюки.

Ой, і любо ж, весело плескаться

у струмочках тихої ріки!

Тут і наша Ясочка голенька.

А навколо — рибок табунці!

Хоче рибку захопити в жменьку,

та ніяк не вдержить у руці…

Всі забули про Юрка малого

— він сидить один на бережку.

Бачить — що це дивиться на нього

крізь рясну зелену осоку?..

Та страшне, зелене… й просто суне…

от-от на хлопчика плигне!

Як гукне Юрасик до Ясюні:

— Ясю, Ясю! Глянь, яке страшне!

А Ясюня звіра не злякалась, замахнулась:

— Геть, зелений звір!

Подивилась жаба. Здивувалась.

Та й плигнула в воду під кушир.

Якби ви прийшли сюди, до Ясі,

в наш зелений сонячний садок,—

ціла зграйка зразу б тут зійшлася

сміхотливих радісних діток.

І, напевне, ви почули б миттю

про Ясюню, жваву та метку,

як вона прогнала те страхіття,

що дітей ляка на бережку.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: