Бабине літо. Ганна Черінь
Осінь, в образі моєї бабці,
Сіла під хатинкою на призьбі,
Ноги взувши у м’якенькі капці,
У яких вона ходила скрізь би.
Склавши руки зморщені старечі,
З шелестом молитви на устах,
Жовту хустку нап’яла на плечі
Й задивилась на широкий шлях…
А коли всміхнулася бабуся,
Стало тепло, як при грубці взимку.
Вітер біле павутиння трусить,
Надягнувши шапку-невидимку.
Хто ж то мав терпіння і уміння
Сплести килим з листя і проміння?!
І не віриться, що це — не казка,
Тільки золота осіння ласка.
Жовтень. Ганна Черінь
В жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтіє.
Жовті квіти і листочки,
Жовті дині й огірочки,
Що достигли на насіння,
Бо прийшла пора осіння.
Осіннє вишивання. Ганна Черінь
Ходить Осінь, походжає,
Листя жовтим вишиває.
Підбирає кожну нитку —
Щоб не гірш було, як влітку.
Щоб тополі й осокори
Похвалили жовті вбори.
Щоб береза пелехата
Стала золотом багата.
Навіть ти, розлогий клене,
Втратиш листячко зелене —
Та не плач: твоя обнова
Ще пишніша, пурпурова…
Ходить Осінь роботяща:
— Де ж не побувала я ще?
Що ж іще узяти в кросна?
Треба ще ялини й сосни!
До сосни торкнулась тільки —
Покололи руку шпильки.
Як ялину вишити?!
— Мусіла залишити.
Так то сосни і ялини
Залишилися без зміни,
І, хоч всюди жовта осінь —
Зеленіють, як і досі…
У осені багато є облич. Ганна Черінь
У осені багато є облич,
В залежності! від настрою й уяви.
Вона — пора прощань і перших стріч,
Вона — занепад і вершина слави…
Один в ній знайде тільки пустоту,
Відчує тільки тугу безпорадну,
А інший любить осінь золоту —
Немов красуню-королівну владну.
Для декого вона — стара вдова,
Засмучена, в сльозах, в глибокім горі;
А для когось вона — зовсім нова —
Як наречена в золотім уборі.
В ній дехто бачить тихий! Сум зневір
І каяття за марну насолоду…
А інший бачить літа плідний твір,
Багадий досвід, щедру нагороду.
І видно — різними здаються їй
Також і люди. То ж в осінню пору
Одні знайдуть неспокій, буревій,
А другі — рівновагу яснозору.
У Осени багато є облич —
В залежности від вашої уяви. . .
В ній все: і смуток, і тривожний клич,
І плідне щастя, і вершина слави.
За матеріалами: Ганна Черінь. “Чернозем”. Збірка поезій. США, Чікаго, 1962, стор. 97 – 99.