Живе на світі Глібчик. Збірка віршів. Григорій Усач


Ось який це хлопчик. Григорій Усач

Живе на світі Глібчик.

Спитай його ім’я —

І він відкаже: «Хлібчик,

Маленький Хлібчик я».

Хоч вимовить не вміє,

Та правда є у тім,

Бо чубчик золотіє

Колосячком легким.

 

Хто і як за день Підріс. Григорій Усач

На поверх повищали стіни будинку,

На зірку повищала гостя-ялинка,

Яку запросили в дитячий садок

На бал новорічний до наших діток.

Літають сніжинки, кружляють сніжинки

І сніг виростає під нашим будинком,

І, мабуть, до ранку іще підросте,

Бо сіверко ходить і щедро мете.

На лижах ми з Глібчиком разом ходили

І віршика в тому поході завчили.

Підріс на вершечок засніжений ліс,

А Глібчик на вивчений віршик підріс.

 

Вірші про тата із збірки “Живе на світі Глібчик”

 

 

Глібчик малює весну. Григорій Усач

Іще зима, а він намалював

Такий великий синій-синій став.

А під водою – рибка золота,

А над водою – синя висота.

А ось по намальованій землі

Гуляють і дорослі, і малі.

І прапорець у кожного в руках,

І кульки кольорові у хмарках.

Одна і дві.

І три.

Чотири.

П’ять.

Мов кольорові сонечка летять.

 

Що Глібчик побачив у лісі. Григорій Усач. Віршик про грибочки.

 

Туту все починається. Григорій Усач

У полі за містом пшениця росте,

Мов сонце пройшло по землі золоте.

Дивується Глібчик – самі лиш поля:

– Тут, тату, кінчається, мабуть, земля…

І Глібчика тато на плечі узяв,

І тихо й схвильовано сину сказав:

– Тут все починається, хлопчику, знай

Твій дім, і родина твоя, і твій край…

 

Живуть на світі букви. Григорій Усач

 

Глібчикова пісенька про бабусине в’язання. Григорій Усач

В’яже бабця светрик,

Сівши у куточок:

Крутиться, стрибає

Колобок-клубочок.

Тож тепер морозу

Я вже не боюся,

Бо у мене светрик

З колобка бабусі.

Захистять од вітру

І від заметілі

Шапочка червона й рукавички білі.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: