Зміст сторінки
Ось який це хлопчик. Григорій Усач
Живе на світі Глібчик.
Спитай його ім’я —
І він відкаже: «Хлібчик,
Маленький Хлібчик я».
Хоч вимовить не вміє,
Та правда є у тім,
Бо чубчик золотіє
Колосячком легким.
Хто і як за день Підріс. Григорій Усач
На поверх повищали стіни будинку,
На зірку повищала гостя-ялинка,
Яку запросили в дитячий садок
На бал новорічний до наших діток.
Літають сніжинки, кружляють сніжинки
І сніг виростає під нашим будинком,
І, мабуть, до ранку іще підросте,
Бо сіверко ходить і щедро мете.
На лижах ми з Глібчиком разом ходили
І віршика в тому поході завчили.
Підріс на вершечок засніжений ліс,
А Глібчик на вивчений віршик підріс.
Вірші про тата із збірки “Живе на світі Глібчик”
Глібчик малює весну. Григорій Усач
Іще зима, а він намалював
Такий великий синій-синій став.
А під водою – рибка золота,
А над водою – синя висота.
А ось по намальованій землі
Гуляють і дорослі, і малі.
І прапорець у кожного в руках,
І кульки кольорові у хмарках.
Одна і дві.
І три.
Чотири.
П’ять.
Мов кольорові сонечка летять.
Що Глібчик побачив у лісі. Григорій Усач. Віршик про грибочки.
Туту все починається. Григорій Усач
У полі за містом пшениця росте,
Мов сонце пройшло по землі золоте.
Дивується Глібчик – самі лиш поля:
– Тут, тату, кінчається, мабуть, земля…
І Глібчика тато на плечі узяв,
І тихо й схвильовано сину сказав:
– Тут все починається, хлопчику, знай
Твій дім, і родина твоя, і твій край…
Живуть на світі букви. Григорій Усач
Глібчикова пісенька про бабусине в’язання. Григорій Усач
В’яже бабця светрик,
Сівши у куточок:
Крутиться, стрибає
Колобок-клубочок.
Тож тепер морозу
Я вже не боюся,
Бо у мене светрик
З колобка бабусі.
Захистять од вітру
І від заметілі
Шапочка червона й рукавички білі.