Звіряча абетка. Іван Андрусяк


Цікаві, прості у запам’ятовуванні, навчальні і повчальні вірші про різноманітних тварин для допитливих дітей від майстра слова – Івана Андрусяка.

 

137

Звіряча абетка. Іван Андрусяк

А. Анаконда і акула

Анаконда на Акулу дуже зла:
«Всі абетки починаються з Акули!
Ось якби абеткаркою була,
ви б про злюку-забіяку й не почули».
Їй Акула відповісти може всмак –
тож і сердяться, і б’ються вже, і лаються…
Та малесенька Амеба: «Що ж ви так?
Все одно абетка з мене починається».

 

Б. Бегемоти

Бегемоти
вечеряли доти,
доки сонечко їх зранку
не позвало до сніданку.
Тож іще годин зо п’ять
все їдять, їдять, їдять…
Як би їм тепер повідати,
що уже пора й обідати!

 

В. Вовк

Вовку-вовку,
скажи скоромовку –
за телячого хвоста,
щоб не видалась проста;
за хвоста лисичого,
щоби не позичена;
за хвоста сорочого,
щоби не зурочена.
А на власний сяде хвіст –
скоромовку Вовчик з’їсть.

 

Г. Горобець

Горобець
знайшов камінець
і продав вороні
за штани червоні;
а штани в синички
виміняв на свічку,
щоб Горобченята
вчилися читати.
Він увечері – еге! –
їм покаже букву “Г”.

 

Ґ. Ґібон і Ґрізлі

Ґібон і Ґрізлі
на дерево лізли.
Ґібон – шасть,
Ґрізлі – трісь…
«Ото напасть!
Сам, Ґібоне, лізь!»

 

Д. Дятел

Дятел – дядечко ввічливий.
Зранку постукає чемно:
«Ви не хробак? Вибачте.
Потурбував даремно».
Все це чудово так,
якщо справді ви не хробак.

 

Е. Ему

Ему з Австралії –
панночка мила:
тоненька талія,
маленькі крила.
Ото б ще почути її голосок…
Та жаль – заховала голівку в пісок.

 

Є. Єхидна

Єхидна ходила
на гору кошлату
щотемної ночі
весну зустрічати.
«Єхидно, Єхидно,
чи сонце вже видно?»
«Іде поза мною
під руку з весною».

 

Ж. Жайвороненята

Жайвороненята не журяться,
лиш від сонечка жмуряться.
Понад жовтими хлібами
виглядають тата й маму:
«Принесуть нам смакоти,
приголублять, заколишуть…
Тепле сонечко, проте
мама й тато ще тепліші!»

 

З. Зайчики

Зайчики-пузанчики,
на капусту ласі,
з’їли два качанчики
і горнятко каші,
а тоді журилися,
що було негусто,
бо для них зварилася
каша не з капусти.

 

И. Индик

Индик-шпиндик,
на носі линдик,
хвостяра окатий
іде доню лякати.
А наша доня
уже велика –
ні индика не боїться,
ні навіть індика.

 

І. Іхтіозавр

Іхтіозавр
прийшов на базар
купувати шалики
для Іхтіозавриків.
Та на базарі – видно й здалеку –
немає отакенних шаликів.
Чи, може, доню, знаєш ти,
де розмір тисячний знайти?

 

Ї. Їжаченятко

Їжаченятко
їло шоколадку.
«Ох і смачнюща
ця шкаралуща!»

 

Й. Йоржик

«Йоржику-Йоржику,
де ти бував?»
«Маминим коржиком
птиць годував.
Птиці у вирій
летять не голодні –
і в теплім намулі
засну я сьогодні».

 

К. Крокодили

по воду ходили.
Взяли відер сімдесят,
двісті сорок сім горнят,
сотню глечиків, мішок
і півтисячі пляшок,
бочку, діжку, ванну – от! –
ще й, звичайно, повен рот.
Принесли. А за хвилинку
кажуть: «Ой! Іще б краплинку».

 

Л. Левеня

Левеня казало «л-л-л!».
Гралося – і ось
перестрівся Левеняті
в лісі дядько Лось.
«Ти, – сказав, – не левеня,
а маленьке ревеня,
бо ревеш лише тоді,
коли очі на воді».
«Ні, – сказало Левеня, –
я селдитий звіл.
Хто мене облазить хосе,
тому галкну «р-р-р!»

 

М. Мишка

Миша-мама Миші-доні
заплете косичку,
вдягне платтячко червоне,
взує черевички,
дасть портфелика шкільного,
відведе за руку.
«Дуже смачно, люба доню,
гризяти науку».

 

Н. Носороги

Носорожачі стежки
аж до річки навпрошки,
а від річки навпаки
Носорожачі стежки.
Десять Носороженят
знали десять стеженят.
Одинадцята, як стрічка,
привела назад до річки,
бо куди б їм не піти –
пити хочеться завжди.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: